Харьков, осень 1943-го. Оккупация позади, впереди – сложный период восстановления. Спешно организованные группы специалистов – архитекторы, просветители, коммунальщики – в добровольно-принудительном порядке направляются в помощь Городу. Вернее, тому, что от него осталось. Но не все так мрачно. При свете каганца теплее разговоры, утренние пробежки за водой оздоравливают, а прогулки вдоль обломков любимых зданий закаляют нервы. Кто-то радуется, что может быть полезен, кто-то злится, что забрали прямо с фронта. Кто-то тихо оплакивает погибших, кто-то кричит, требуя возмездия и компенсаций. Одни встречают старых знакомых, переживших оккупацию, и поражаются их мужеству, другие травят близких за «связь» с фашистскими властями. Всё как везде. С первой волной реэвакуации в Харьков прибывает и журналист Владимир Морской. И тут же окунается в расследование вереницы преступлений. Хорошо, что рядом проверенные друзья, плохо – что каждый из них становится мишенью для убийцы…
Григорий Дубовис, историк и кулинар, написавший более 20 кулинарных книг, в этом издании собрал для любителей и знатоков кулинарии тысячи рецептов одной из древнейших кухонь – еврейской, которая благодаря повсеместному расселению евреев по всему миру вобрала в себя все лучшее из кулинарного искусства других народов, в то же время подарив им свои самобытные блюда. Евреи знают, что такое вкус жизни и вкус настоящей еды, а названия их блюд – манделах и гефилте, тейглаф и фарфелах, хазерет и чолнт – звучат как поэзия. По мнению автора, понять историю народа без кулинарии кое-как можно, но национальную кухню без истории и культуры изучать бессмысленно. А потому на страницах книги он приглашает в собеседники Довлатова и Бабеля, Шолом-Алейхема и Жванецкого, Дину Рубину и Губермана. Обширные знания в области кулинарии, ирония и юмор Григория Дубовиса помогут истинным гурманам получить удовольствие как от приготовления блюд еврейской кухни, так и от интеллектуального чтения. В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
Коронавирус стал самым большим испытанием для человечества. Он оказался не только медицинской, но и социальной проблемой, в которую были вовлечены все граждане и вся планета. При этом страны объединялись в поиске вакцины и одновременно разъединялись по своим национальным границам. На сцену вместе с коронавирусом пришли конспирология и фейки, поскольку в условиях неопределенности люди ищут любые источники информации. Медицинская информация о коронавирусе тоже поднялась в статусе. Фейки и конспирология стали темами обыденных разговоров, заполонив соцмедиа. Коронавирус одинаково поражал богатых и бедных, став опасностью для всех. Он принес и принесет еще больше новых трансформаций нашей жизни. В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
На сторінках цієї книги, що адресована не тільки політикам, журналістам, політологам, а й тим читачам, які мають бажання дізнатися більше про історію своєї країни, автор намагається сформувати цілісне, несуперечливе уявлення про феномен національних протодержавних утворень на території сучасної України в 1917–1920 рр. Дослідник сформулював свої варіанти відповідей на питання: що таке «українські національно-визвольні змагання»?, що приховує термін «Українська революція»?, яку історію написав Михайло Грушевський?, якою бачив Україну засновник Української Держави Павло Скоропадський?, хто, як і коли насправді створив Директорію та хто стояв за спиною Симона Петлюри? Ви дізнаєтесь, що приховують сучасні міфотворці про буремні події 1917–1920 рр., сформуєте несуперечливе уявлення, що насправді відбувалося на теренах сучасної України у ті часи. В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
Збірка оповідань «Мандрівні комедіанти», до якої увійшли оповідання «Опришок», «Опришок Магас», «Прогулянка на санях», «Хлопський суд», «Мертві ненаситні», «Мандрівні комедіанти» та «Свято обжинок», містить розповіді про життя галичан та гуцулів другої половини ХІХ ст. Це історії про опришків – українських «лісових хлопців», для яких головним сенсом життя є справедливість, встановити яку можна в різні способи; про незвичайну, розумну та вродливу молоду вдову Альдону, яка чомусь віддала перевагу одноманітному животінню у своєму маєтку, а не дурманливим розвагам столиці; про сина дрібного поміщика Альбіна Новаківського, який не боїться змінити своє життя заради кохання. Колоритні герої, чудові пейзажні та побутові замальовки, що відбивають красу природи Карпат, особливості буденного життя мешканців сіл і малих містечок Галичини, інтрига, яка не відпускає читача упродовж усього твору – усе це спільні ознаки малої прози Захера-Мазоха, маловідомої українському читачеві.
«Тінь незалежності» – друга книга «Галицької саги». Вона охоплює події, що відбувалися у 1918–1922 роках, у час, про який Вінстон Черчилль потім скаже: «Війна велетнів закінчилася, почалася війна пігмеїв». Коли зранку 1 листопада 1918 року на міській ратуші львів’яни побачили синьо-жовтий прапор, вони ще не знали, що це лише початок довгої збройної боротьби за те, кому має належати Галичина. Коли на її теренах точилися криваві бої, у далекому Парижі країни-переможці «війни велетнів» вирішували її долю, як і долю всієї Європи. Молох війни знову закружив у своєму кривавому танці жителів села Перетин: одні стали на захист молодої Західноукраїнської Народної Республіки, другі воювали на боці поляків, треті бачили своє майбутнє разом з Червоною армією; дехто, передчуваючи неминучу поразку, готувався до інших методів боротьби…
Неможливо уявити літературу ХІХ століття без Віктора Гюго (1802–1885) – французького поета, прозаїка, драматурга, публіциста. Для французів він – поет і громадський діяч, для всього світу – автор безсмертних книжок. Сам Гюго називав себе романтиком і залишився їм до кінця своїх днів. «Собор Паризької Богоматері» – перший історичний роман у французькій літературі. Для опису собору та Парижу XV століття письменник вивчив багатий історичний матеріал. Головні герої вигадані автором: циганка Есмеральда, архідиякон Клод Фролло, дзвонар собору горбун Квазимодо (який уже давно перейшов у розряд літературних типажів). Але є в романі «персонаж», який об’єднує всі діючі особи та збирає докупи основні сюжетні лінії. Ім’я його винесено у назву твору. Це – собор Паризької Богоматері.
Фрідріх Ніцше (1844–1900) – видатний німецький філософ і мислитель ХІХ століття, чиї твори мали вибуховий ефект і зробили його чи не найцитованішим філософом у XX сторіччі. Отримавши класичну освіту і ставши професором філології у 24 роки, Ніцше до того ж захоплювався музикою, яку вважав найвищим проявом творчого духу. Його першим філософським твором стало «Народження трагедії з духу музики» (1872). Саме в цей період Ніцше захопився філософією Шопенгауера і музикою Вагнера. Але бунтівна натура мислителя не дала йому довго зачаровуватися ідеалізмом, як не спокусив його і матеріалізм. Ніцше знайшов свій особистий шлях – він називав себе філософом неприємних істин. Зміни у світогляді сприяли тому, що він став сповідувати ірраціоналізм та «волю до влади». Вінцем його філософії стала «книга для усіх і ні для кого» – «Так говорив Заратустра» (1883–1885). А представлену в нашому виданні «Веселу науку» (1881–1882, друге видання – 1886–1887) Ніцше пізніше називав коментарем до ще не написаного «Заратустри». Афористичність, що притаманна творам Ніцше, його неабиякий літературний хист зробили його творчість надбанням не тільки філософії, а й літератури. І саме це пояснює його популярність – творами Ніцше захоплювались і шанувальники художньої літератури.
Фрідріх Ніцше (1844–1900) – видатний німецький філософ і мислитель ХІХ століття, чиї твори мали вибуховий ефект і зробили його чи не найцитованішим філософом у ХХ сторіччі. Отримавши класичну освіту і ставши професором філології у 24 роки, Ніцше до того ж захоплювався музикою, яку вважав найвищим проявом творчого духу. Його першим філософським твором стало «Народження трагедії з духу музики» (1872). Бунтівна натура мислителя не дала йому довго зачаровуватися ідеалізмом, як не спокусив його і матеріалізм. Ніцше знайшов свій особистий шлях – він називав себе філософом неприємних істин. В нашому виданні представлено дві роботи Ніцше: «Шопенгауер як вихователь» (1874) та «Сутінки ідолів» (1888). В першій з них Ніцше звертається до філософії Артура Шопенгауера, який був представником філософії волюнтаризму. Воля, в його розумінні, була тим космічним принципом, на якому базується Всесвіт. Захоплення метафізикою та етикою Шопенгауера мало неабиякий вплив на творчість самого Ніцше – його головний, хоч і не завершений, твір має назву «Воля до влади» (1886–1888). «Сутінки ідолів» зачіпає актуальну для кінця ХІХ – початку ХХ століття тему деградації європейської цивілізації та культури з її потягом до декадансу і смерті. В цій роботі Ніцше піддає критиці творчість тих мислителів і письменників, з якими не погоджується – від Платона до Руссо. В формате PDF A4 сохранен издательский макет.
XVI століття – часи Єлизавети I в Англії, Марії Стюарт в Шотландії, Катерини Медичі у Франції. Але й на українських землях вирують пристрасті не менші, ніж у Західній Європі. У центрі буремних подій опинилась русинка-українка княгиня Анна Сокольська І вона, і всі інші постаті в цій книзі – від королеви Анни Ягеллонки до Северина Наливайка і князя Констянтина Острозького – реальні люди. «Лицарка Корони» – це розповідь про жінку, яка стала агенткою Церкви і полює за королівськими грамотами. Їй протистоять численні чоловіки: від впливових родичів до шпигунів Московії та короля Стефана Баторія. Чи вдасться сміливій жінці обійти всі пастки та виконати волю покровительки – королеви Речі Посполитої, останньої з Ягелонів? Чи вдасться українській панні навічно сховати свій найбільший секрет?