Софійка відчувала біду, тому благала коханого Сашка не їхати в чергове відрядження. Із лагідною посмішкою він сказав, що повернеться за кілька тижнів, однак цього не сталося… Дівчина у відчаї! Від рідних хлопця вона дізнається, що спіткалося лихо і її Сашко потрапив до лікарні. Однак, побачивши його, Софійка розуміє: усе набагато страшніше… До видання також увійшли оповідання з циклу «Грані сьогодення»: «Особисте», «Мій Тарас», «Він, вона і вино», «Запізніле зізнання», «Новий міст», «Співбесідник за викликом», «Однокласник», «І щоб ніхто й ніколи…».
До малесенького прикордонного села Віскос, загубленого у французьких Піренеях, прибуває незнайомець, маючи при собі наплічник із зошитом та одинадцятьма золотими зливками. Він шукає відповідь на питання, яке мучить його: люди у своєму єстві добрі чи злі? Вітаючи загадкового іноземця, всі мешканці стають співучасниками його вигадливої інтриги, яка назавжди позначиться на їхніх життях. Роман про спокусу «Диявол і панна Прім» – це притча про громаду, яку поглинули жадібність, боягузтво і страх, коли люди постали перед важким вибором між добром і злом.
Люба незчулася, як стала самотньою літньою жінкою в розкішній квартирі. Колись – показна донька генерала, розумна та цілеспрямована, вона бачила весь світ біля своїх ніг. А тепер – пустка. Одного дня, прибираючи у старій батьківській квартирі, Люба знаходить лист-покаяння, який написала мати Галина до своєї молодшої сестри Василини. Ця сповідь перевертає все життя жінки, як багато років тому перевернулася доля тітки Василини. Виявляється, Любина мати вкрала життя сестри заради власного щастя…
Ricardo Cay führte den letzten Pinselstrich. Dann trat er von der Staffelei zurück, um das Bild noch einmal genau zu betrachten. Er hatte den Teufel gemalt. Eine Auftragsarbeit; ein Titelbild für ein Grusel-Magazin. Eine unheimliche Landschaft mit tanzenden Skeletten, Dämonen und Ungeheuern im Hintergrund, und beherrschend den Gehörnten mit Schwingen, Pferdefuß und langem Schweif. Cay setzte schwungvoll seine Signatur in die rechte untere Ecke des Bildes, legte die Farbenpalette beiseite und stopfte die Pinsel in den Topf mit dem Lösungsmittel. Dann streifte er den fleckigen Malerkittel ab und verließ das Atelier. So sah er nicht mehr, wie sich der Teufel auf dem Bild zu bewegen begann…