Наталія Ошатна після смерті чоловіка всю любов дарувала доньці Ларисі. У часи безгрошів’я намагалась утримувати себе та її, як уміла. А коли Лара, тяжко перенісши травму зрадженого кохання, завагітніла, вмовила не брати гріх на душу й зберегти дитину. Так народилася Надійка. Але Лариса, талановита музикантка, щодень проживає з почуттям безвиході, не знаходячи місця в житті. Надійка для неї – нагадування про той найчорніший день, коли всі мрії розбилися на друзки… Зрештою Лариса покидає рідний дім і їде за кордон, сподіваючись на щастя там. Надійка, яка все дитинство мріяла про мамину любов, залишається з бабусею – єдиною близькою людиною. Чи вдасться цим трьом змученим болем жінкам все ж знайти порозуміння? Доля приготувала кожній непростий шлях.
Люба незчулася, як стала самотньою літньою жінкою в розкішній квартирі. Колись – показна донька генерала, розумна та цілеспрямована, вона бачила весь світ біля своїх ніг. А тепер – пустка. Одного дня, прибираючи у старій батьківській квартирі, Люба знаходить лист-покаяння, який написала мати Галина до своєї молодшої сестри Василини. Ця сповідь перевертає все життя жінки, як багато років тому перевернулася доля тітки Василини. Виявляється, Любина мати вкрала життя сестри заради власного щастя…