Колискова для Софії. Нина Фиалко

Нехай працівник не ідеальний, але випробуваний і надійний. Цікаво було глянути на зовнішній вигляд колишньої працівниці: чи не втратила привабливості.

      – Ціную в людях пунктуальність. Дякую, що не підвела. Готуйся до праці, а ти, Тамаро, ходи зі мною, – скерувала Надія Ігорівна й порухом руки дала барменові зрозуміти, що в кабінет треба занести дві кави.

      – Дитину з ким залишила? Не зірвешся, щойно він закашляє?

      – З бабусею… – тихо відповіла та. – Не стану обманювати, що не хвилююсь, але мені дуже потрібна робота…

      – Гаразд. Я співчуваю тобі, але не підведи, щоб я спала спокійно. Не думай, що й мені легко. Пройдися вулицею і подивися, скільки всяких генделиків відкрили, тому доводиться боротися за кожного клієнта. У штат тебе поки не вписую. Платню отримаєш у конверті, а далі час покаже. Іди працюй!

      З усмішки, яку випромінювали очі Тамари, стало ясно, що її взяли в колектив. За ранковою кавою перед відкриттям бару вона побачила, що за ці кілька років основний штат працівників майже не змінився. Дивувало лише, що ніхто її ні про що не розпитував і не давав порад. Мабуть, правду казала Ді, що кожен живе сам по собі.

      Перші дні важкувато було починати роботу, бо змінилися клієнти, забаганки яких треба вивчати. Чайових новенькій давали мало, а їй необхідно в найближчі дні поїхати додому провідати сина.

      – Перші гроші використай не на колготи для дитини, а на простий мобільний телефон для баби, щоб мати змогу телефонувати їй у будь-яку пору дня чи ночі, – радила Діана.

      – Де я таких коштів візьму? Бабусі пенсію принесуть лише за тиждень, а годувати малого чимось треба.

      – Для початку я тобі подарую свій старий. – Ді похизувалася новеньким айфоном. – Тепер без такого зв’язку ти не людина. Заправ новою СІМ-картою і залиши бабусі.

      Після першої розлуки з дитиною минув тиждень. Додому мов на крилах летіла, доки не переконалася, що син не капризував і поступово звикав до постійного перебування з бабусею. Молода мама заспокоїлася і наступні дні більше уваги приділила роботі.

      Минуло майже два місяці, коли Тамара побачила давнього клієнта бару, який облюбував собі одну кабінку, де міг вільно почуватись у розв’язанні своїх проблем. Не звертаючи уваги на офіціантку, яка поклала перед ним меню, він знову агітував якусь молоду жінку прислухатися до вигідної пропозиції. З короткої розмови не вловила її суті, але сума, яку почула, Тамару вразила. Де це в наш час можна заробити такі кошти і хто цей чоловік, що так упевнено пропонує своїм клієнткам високу платню?

      Наступного ранку, коли подруга ще відлежувалася в ліжку, Тамара поділилася з нею тим, що вчора почула від клієнта.

      – Ти про Жорика? – не здивувалася Діана. – Він сутенер і шукає жінок, які можуть стати сурогатними матерями.

      – Як це?

      – Отак просто. Тобі підсаджують у матку чуже дитя з пробірки, і ти його виношуєш. Після пологів дитину забирають, а тобі виплачують кругленьку суму. Не гривень, а доларів, – уточнила подруга, показавши свою обізнаність у цій справі.

      – Це