Колискова для Софії. Нина Фиалко

вечірнім містом… Відбивалась як могла.

      – Ти справді ще незаймана чи ціну собі набиваєш? – якось запитала напарниця Діана, яка тепер ще й співмешканкою стала. – Приглянься до Едика, чим не пара? Може, заміж покличе.

      – Навіщо мені такий чоловік, який по барах ходить? – огризнулася Тамара.

      – Одружиться і сидітиме біля тебе вдома. Придивися до нього, – просила Ді.

      – Чого це тебе так пече? Я ж до твоїх стосунків із хлопцями не пхаюся.

      – Лише раджу на правах досвідченої подруги.

      Діана справді була старшою за Тамару на кілька років. Мала гарно скроєну статуру з привабливими сідницями й симпатичне личко. Від хлопців відбою не було, особливо в кінці зміни, але кавалерів добирала за своїм критерієм. На роботі спочатку поводилася скромно, щоб не викликати в співробітників заздрості, а в керівництва – недовіри. З подругою домовилися в колі співробітників одна про одну нічого не розповідати, хоч, судячи з її запізнень, було про що…

      У вихідні Ді деколи відвідувала родину, яка мешкала за сорок кілометрів від столиці. Поверталася завжди невдоволеною, але ніколи не скаржилась і не поспішала ділитися причиною поганого настрою. Тамара вчилась економити гроші й вважала за доцільніше переслати бабуні поштою, ніж витрачати ще й на проїзд. Кожна дотримувалася свого принципу життя і не нав’язувала його нікому.

      Якось після скарги одного вибагливого клієнта, який на стіні побачив таргана, бар зачинили на дезінсекцію. Офіціантам оголосили додатковий вихідний, і Діана запропонувала влаштувати вдома маленьку вечірку. Тамара сприйняла це як докір їй, непоступливій, і прагнення показати, що життя прекрасне й не можна його марнувати, лише заробляючи гроші на ганчірки. Так вона називала одяг. Тамара хвилювалася, бо ще ніколи не брала участі у вечірках, де збиралися лише люди, зацікавлені одне одним.

      Едик прийшов з букетом квітів, поцілував Тамарі руку, і вона розчулилася, бо досі ніхто з хлопців до неї так добре не ставився. Того вечора була нагода познайомитися з кавалером Діани, якого та від неї приховувала. Зустріч вечіркою важко було назвати, бо відбувалося все в будній день по обіді й без музики. Лише згодом Тамара зрозуміла, що це свято влаштоване спеціально для неї… Щойно за вікном почало смеркати, як Ді зі своїм бойфрендом заметушилися, що запізнюються на якийсь захід. Поспішно зібрались і залишили її наодинці з Едиком.

      Для годиться втішений парубок виголосив іще кілька тостів за зустріч, щастя, взаємне кохання… Тамара дивилася на нього, не зводячи очей, і раптом відчула, як несподіваний електричний імпульс почав пронизувати її з голови до ніг. Перед очима бачила його сильні руки, якими він доторкався до неї, і розум почав ніби випаровуватися. На мить відчула насолоду від фізичного контакту з чоловіком, якого в неї досі не було, а потім – його гарячий подих на своїй шкірі, руку, якою він обіймає її, і його нестримний поцілунок. Його губи м’які, з легким присмаком тютюну. Її дихання стало швидким чи від алкогольної знемоги,