Кинь виклик старості. Як у 60 виглядати на 30 і почуватися на 18. Элизабет Блэкберн

живе у квартирі на п’ятому поверсі в будинку без ліфта. Іноді її молодші подруги відмовляються від вечірки, бо надто немічні чи втомлені, щоб подолати всі ці сходинки, але Марі-Жанна проскакує їх так само легко, як і багато років тому.

      • Вона завжди цікавиться новими враженнями, як-от відвідини ще не бачених виставок.

      Ви можете мати власну рольову модель або власні цілі в старості. Ось лише деякі приклади, які чули ми:

      • «У старості я хочу бути як актриса Джуді Денч, особливо в ролі M у фільмах про Бонда: сива, але при повній пам’яті, авторитетна та найрозумніша серед присутніх».

      • «Мене надихає ідея “третього акту” життя. Перший акт мого життя був присвячений освіті, другий – побудові викладацької кар’єри, а на третій я планую попрацювати у неприбутковій організації, допомагаючи батькам юного віку продовжити навчання та отримати освіту».

      • «Мій дідусь у віці вже далеко за 70 брав нас, дітлахів, у лижні походи й показував, як розпалювати багаття на снігу. Я хочу робити те саме для власних онуків».

      • «Думаючи про старість, я уявляю, як діти виросли та роз’їхалися з будинку. Я сумую за ними, але маю тепер більше часу. Я можу нарешті прийняти пропозицію очолити мій факультет».

      • «Якщо я все ще буду інтелектуально цікава й активно працюватиму над письменницькими чи доброчинними проектами, це просто чудово. Я хочу різними способами повертати свій громадянський борг, цінуючи нашу чудову планету та найкраще в людях, зокрема й у самій собі».

      Ваші клітини так чи інакше постаріють. Але їм зовсім не обов’язково старіти завчасно. Більшість з нас насправді хоче мати довге задовільне життя з відтермінуванням глибокої старості клітин на самісінький кінець.

      Розділ, який ви щойно прочитали, показав вам, яким шкідливим може бути передчасне старіння клітин. Далі ми покажемо, чим саме є теломери та як вони можуть дати вам найкращий шанс на довге добре життя.

      Розділ 2. Сила довгих теломер

      На календарі 1987 рік. Дванадцятирічна Робін Гурас стоїть на шкільному стадіоні, чекаючи початку забігу на 1,5 км. Погода для бігу чудова – у Міннесоті прохолодний ранок, – а Робін струнка і спортивна. Хоча їй не подобається, що вчитель фізкультури засікатиме час, вона очікує на добру оцінку.

      І не отримує її. Учитель фізкультури дає сигнал зі стартового пістолета, і майже одразу Робін випереджають інші дівчата. Вона намагається їх наздогнати, але суперниці тільки віддаляються червоною біговою доріжкою. Робін не лінується – віддає всі сили, але відстає дедалі більше. Її фінішний час стає одним із найгірших у класі, неначе вона б зупинилася на півдорозі й пішла далі неспішною ходою, але ще довго після закінчення забігу дівчина не може оговтатися від напруження і жадібно ковтає повітря.

      Наступного року, коли Робін виповнилося 13, вона помітила у своєму темному волоссі перше сиве пасмо. Потім з’явилося друге, третє, аж поки її зачіска не стала кольору «сіль із перцем», поширеного