Проект «Україна». Галерея національних героїв. Отсутствует

була дійсно унікальна споруда, але тільки через 40 років після смерті Євгена Оскаровича, в 1995 році, цей міст отримає визнання Американської асоціації зварювання (AWS) як видатна зварна конструкція, і інституту імені Патона буде вручений пам’ятний знак AWS.

      Євген Оскарович дуже хотів завершити почате, побачити результат своїх багаторічних праць. Але час минає – жити і працювати ученому залишалося тільки два роки.

      У червні 1953 року всі прольотні будови були змонтовані і всі зварювальні роботи на мосту були успішно завершені. Це була перемога. Перемога всього многотрудного життя Євгена Оскаровича Патона.

      Коли почнуть випробовувати міст – по ньому пустять бронетанкову колону. Для цього виберуть ті самі знамениті «тридцятьчетвірки», які були зварені на Уралі, – його ж, патонівським, швом.

      Пізніше, коли Євгена Оскаровича не стане, мосту присвоять його ім’я.

      Євген Оскарович Патон помер 12 серпня 1953 року на 84-му році життя. Він похований на Байковому кладовищі Києва. В останню дорогу його проводжали тисячі людей.

* * *

      Син продовжив справу батька. У 1950 році Борис Євгенович Патон був призначений на посаду заступника директора Інституту по науковій роботі, а з 1953 року, після кончини Євгена Оскаровича, він став директором Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона Академії наук УРСР.

      У 1958 році Борис Євгенович був обраний дійсним членом Академії наук Української РСР. А в 1962-му він став дійсним членом Академії наук СРСР за фахом «Металургія і технологія металів». У цьому ж році вчені Академії наук УРСР обрали його президентом Академії наук УРСР (нині Національна академія наук України).

      Глибоке розуміння ролі науки в суспільстві, її цілей і завдань, високий міжнародний авторитет ученого, відданість науці, невичерпна енергія і високі моральні якості, суспільно-політична діяльність, досвід керівництва великим науковим колективом стали вирішальними аргументами при обранні Бориса Євгеновича на пост президента Академії наук України.

      У 1963 році Б. Є. Патон був вибраний членом Президії АН СРСР. Робота на цій посаді дала можливість ознайомитися з роботою інститутів АН СРСР, вивчити досвід роботи Президії академії й її відділень. Між Борисом Євгеновичем і президентом АН СРСР академіком Мстиславом Всеволодовичем Келдишем встановилися довірчі ділові взаємини, творчі зв’язки, що переросли в дружбу і взаємну пошану.

      У 1960-х роках Б. Є. Патон був єдиним президентом з усіх республіканських академій, що зумів протистояти безвідповідальному рішенню першого секретаря ЦК КПРС Микити Хрущова про передачу більшості науково-дослідних інститутів всіх академій промисловості. Саме тоді знаменитий академік П. Л. Капіца, висловлюючи думку провідних академіків країни, сказав Хрущову: «Не робіть цього! Це все одно, що свиню стригти – виску багато, користі мало!» Але незважаючи на бунт академіків, Хрущов наполіг на своєму рішенні і вивів з системи АН близько 100 інститутів. І лише Б. Є. Патон устояв – умовив секретаря ЦК КП(б)