Проект «Україна». Галерея національних героїв. Отсутствует

в Свердловську, а потім перейшов до нас в інститут.) З січня 1942 року нас стало п’ятеро: молодший син Борис, що закінчив Київський політехнічний інститут вже у дні війни, був переведений в Інститут електрозварювання із заводу «Красное Сормово».

      Борис за освітою електрик. Щоб його спеціальні знання могли принести користь у нашому інституті, йому належало перш за все оволодіти основами зварювання. З перших же днів я віддав Бориса в «науку» до вже досвідченіших наших товаришів. Я привів сина в лабораторію і сказав йому: «Вчися варити. Ось – дріт, ось – шматки металу, флюс у відрі. Товариші допоможуть, розкажуть. А через деякий час доведеться тобі самому учити інших. Пам’ятай про це». Борис не був винятком, той же шлях тоді проходив багато хто».

      Коли брати закінчили школу, то, за порадою батька, обидва поступили в Київський індустріальний інститут (нині Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут») на електротехнічний факультет. Борис завжди був цілеспрямованим, більшість його інтересів лежали у сфері науки, а ось у Володимира були й інші захоплення.

* * *

      За три місяці до початку війни Євгену Оскаровичу дали Сталінську премію І ступеня. Для самого лауреата це була повна несподіванка, оскільки Академія наук України його кандидатуру не висувала. В інституті всі бурхливо поздоровляли Патона, по радіо звучала постанова: «За розробку методу і апаратури швидкісного автоматичного зварювання нагородити…»

      Але Сталінська премія скоро перестала бути такою значущою – почалася війна.

      Так трапилося, що випускний диплом Борис Патон захистив 22 червня 1941 року. Він хотів працювати в Ленінграді. У перший день війни Патон отримав путівку на пітерський суднобудівельний завод. Йому подобався Ленінград – білі ночі, романтика. Але почалася блокада міста, і тому Борис спочатку відряджався на суднобудівельний завод «Красное Сормово» в Горький, де випускалися підводні човни, а потім був направлений до Нижнього Тагілу.

      Саме у Нижньому Тагілі евакуйований з Києва колектив Інституту електрозварювання під керівництвом академіка Євгена Оскаровича Патона створював кращий середній танк Другої світової війни Т-34. Патонівці розробили таке устаткування, щоб будь-яка дівчина (адже чоловіки воювали на фронті) могла варити непохитну танкову броню.

      В жодній країні, окрім Радянського Союзу, автоматичне зварювання під флюсом броньованих сталей не було ще розроблено, і лише в останні місяці війни за прикладом СРСР у США почали освоювати зварювання під флюсом при будівництві бронекорпусов танків і самохідних артилерійських установок. У Німеччині ж автоматична зварювання танків так і не було створено до кінця війни.

      За досягнення в механізації й автоматизації зварювальних робіт при виготовленні бойової техніки в 1943 році Євгену Оскаровичу Патону присвоїли звання Героя Соціалістичної Праці СРСР, а Борис Євгенович Патон в цьому ж році був нагороджений орденом Трудового Червоного