Название | П’ята жінка |
---|---|
Автор произведения | Хеннинг Манкелль |
Жанр | Крутой детектив |
Серия | |
Издательство | Крутой детектив |
Год выпуска | 1996 |
isbn | 9786171275584 |
– Почнімо з самого початку, – сказав Валландер. – Ви зателефонували в туристичне агентство. Навіщо?
Було видно, що крамарка бентежиться й непокоїться. На столі лежала розгорнута газета «Істадс аллеганда» з великою, на весь розворот, статтею про вбивство Гольґера Ерікссона.
«Цілком певно, вона не здогадується, – подумав Валландер, – що я тут маю надію не виявити зв’язку між Гольґером Ерікссоном і Єстою Рунфельдтом».
– Єста написав мені записку про те, коли він повернеться, а я її кудись заподіла. Скільки нашукалася – не знайшла. Ото й зателефонувала в агентство. Мені відповіли, що він мав відлетіти двадцять третього, але так і не з’явився в «Каструпі».
– Яка назва цього агентства?
– «Незвичайні подорожі». Воно в Мальме.
– З ким ви розмовляли?
– З Анітою Лаґерґрен.
Валландер записав.
– Коли ви подзвонили?
Андерссон подала час.
– Що ще повідомила Аніта Лаґерґрен?
– Єста не відлетів. Він не зареєструвався в «Каструпі». Єсті зателефонували на номер, який він подав перед тим, але ніхто не відповів. Лайнер полетів без нього.
– І на тому вони заспокоїлися?
– Лаґерґрен запевнила, що агентство надіслало Єсті письмове пояснення, чому він не може розраховувати на повернення частини витрат на подорож.
Було видно, що Андерссон хотіла щось додати, але стрималася.
– Ви про щось подумали, – лагідно сказав він.
– Подорож була дуже дорога. Лаґерґрен назвала ціну.
– Яку саме ціну?
– Майже тридцять тисяч крон. За два тижні.
Валландер згодився. Дуже дорого. Він навіть не подумав би вирушати в таку мандрівку. Тиждень у Римі коштував йому й батькові близько десяти тисяч.
– Нічогісінько не розумію, – раптом вихопилася вона. – Єста ніколи б так не повівся.
Валландер ухопився за ці слова.
– Чи довго ви працюєте в нього?
– Майже одинадцять років.
– Чи гарно вам працювалося?
– Єста справді добрий. Він любить квіти. Не тільки орхідеї.
– Про це ми поговоримо згодом. Чи не могли б ви його описати?
Андерссон задумалася.
– Він милий і доброзичливий, – відповіла вона. – Трохи дивак. І відлюдник.
Валландер із прикрістю відзначив, що цей опис міг би підійти Гольґерові Ерікссону. Ось тільки той навряд чи був милим.
– Він не одружений?
– Удівець.
– Чи