Аномалія. Андрій Новік

професоре Губере.

      – Чудово.

      Німець навіть не намагався ховатися за звичною для нього маскою меланхоліка. Він просто відкрив папку й розклав підготовані папери. На кожному вибудувались графіки залежностей та відповідностей, статистичні дані зразків та кінцеві результати.

      – Тут усе, – тицьнув пальцем Морґан почергово на документи, – аналіз матеріалів мікробібліотеки NbP, градієнти температур зразка, калібрування термометра, лінійний відгук термоелектричного струму до температурного градієнта, транспорт нульового поля та магнітнотермоелектричні провідності. Плюс ще кілька деталей.

      – А електронні копії?

      – На вашій пошті.

      Леон Губер детально вивчив кожен графік. На відміну від молодих колег, професорові було значно простіше працювати із матеріальною документацією, яку можна тримати в руках та відчувати на дотик. Писати звіти чи статті в наукові журнали, перемикаючи десятки вікон на екрані, ставало для нього дедалі нестерпніше. А працювати в не комфортному для себе середовищі – те саме, що підставляти лоба під дуло пістолета, який міцно стискає в руках швидкоплинний час.

      – Знаєте, – американець по-змовницьки стишив голос, – я також завжди видруковую матеріали та розкладаю на столі. Це схоже на ті самі віндовсівські вікна, але ти їх усі бачиш в полі одного зору.

      – І продуктивність зростає в рази.

      – Так. То сьогодні можна очікувати на статтю в «Nature»?

      – Сьогодні ще ні. Необхідно ретельно все пропрацювати та описати. На це потрібен час.

      – Що робитимете з Александером? – запитав Майкл після короткої паузи, зрозумівши, що професор закінчив перегляд документів.

      – А що з ним?

      – Хоч нам у команді і не сподобалась його витівка, проте всі погодилися, що виключення Бунге зі списку представників на прес-конференції було дещо жорстким покаранням.

      – Гадаєш?

      – Він вкладав усього себе в цю роботу та заслуговує не менше кожного з нас на будь-яке визнання.

      – Визнання? – Губер розсміявся. – Ти чим, гадаєш, ми тут займаємося? Еліксири безсмертя винаходимо? Це всього лишень черговий доказ існування аномалії в напівметалах Вейля, практичне підтвердження довбаної теорії, що трапляється ледь не щотижня у стінах цього університету.

      – Так, але за півроку цей експеримент може перерости у дещо більше, і ви це самі прекрасно знаєте. І те, що над продовженням працюватиме повний склад команди, тільки підтверджує необхідність спільного духу. А його в Александера вже немає.

      – Це не мої проблеми.

      – Ви – лідер нашої команди, тому проблема ваша.

      – Дух командний, а не мій. Бунге прекрасно виконував свою роботу, однак те, що він не втримувався та впадав у свого роду депресії – це прояв слабкості, якому не місце у лабораторії. Доказ аномалії був лише дрібним експериментом, до того ж успішним. А що буде далі, коли наступні експерименти можуть не вдатись, коли ЗМІ та ті всезнайки критики рватимуть нас на шмаття? Як він реагуватиме, коли