Чемні дівчатка потрапляють у Рай, погані – куди забажають. Уте Эрхардт

часу з немовлям поставила на карту власне майбутнє. Зрештою вона таки знайшла роботу, але значно нижчого рівня. Вона мала помітно вищу кваліфікацію для цієї посади, а її попереднє задоволення від роботи щодень віддалялося.

      Одна жінка розповіла, що її сімейний лікар, з яким вона консультувалася через погане самопочуття, запропонував їй таке: «Народіть одну-дві дитини. Коли відчуєте, що ви справжня жінка, то й не матимете жодних скарг».

      Дитину та професію можна чудово поєднувати[3], адже ми думаємо, що «всього-лише-мама» швидко потрапляє в небезпеку висунути до дитини надто високі вимоги, залякати її чи втопити в любові. Жінки, у яких бажання дітей мале або яскраво не виражене, але які все одно вважають, що не зможуть обійтися без біологічної ознаки жіночності, формулюють своє бачення так: «Я почуваюся неповноцінною, наче проґавила щось важливе…» Це речення відображає двояку думку. Скоряючись суспільному тиску, такі жінки вагітніють і вже незабаром почуваються немов у в’язниці. Тобто вони стали матерями «лише через те, що всі подруги народили дітей», як мені сказала знайома, яка, до слова, теж страждала від ролі матері. Багато жінок стають матерями, так і не вирішивши серйозно, чи потрібна їм дитина. Про життя без дітей вони просто не замислювалися.

Чи потрібен жінці чоловік?

      Тоді дівка пишна, коли заміж вийшла. Дівчатам не потрібна (добра) освіта – вони виходять заміж!

      У головах багатьох матерів, батьків та дочок живе думка, що кожна жінка колись у своєму житті дійде до миті, коли зважиться на чоловіка й дітей. Це включає також те, що вона зустріне чоловіка, який про неї дбатиме. Неважливо, яку освіту і який рівень самостійності здобула жінка, мета одна: заволодіти максимально впливовим чоловіком. Щоб забезпечити такий успіх, треба дотримуватися низки правил, які перетворюють жінок на маленьких, непомітних та чемних істот. Центральна тема в житті жінки, на жаль, і сьогодні – як підчепити чоловіка. Що вищий статус чоловіка, то вищий і статус жінки. «Я жінка стоматолога…» – говорить дещо консервативна, люб’язна жіночка середнього віку в телерекламі. Уже сам факт, що її чоловік є стоматологом, повинен навіяти думку, що й вона так само компетентна. Власної освіти їй не треба – вона довела свою компетенцію, прив’язавши до себе успішного чоловіка. «Дружина», здається, чи не єдине звання, чогось варте в житті жінки. Вони й від прізвища відмовляються, хоча насправді законодавство передбачає багато інших варіацій. Навіть жінки, які досягли успіху в професії, самостверджуються, коли мають сталого партнера. Без чоловіка особистий успіх – ніщо. Однак статус «дружина» має свою ціну, і полягає вона в тому, що треба не зубрити якусь спеціальність, а бути готовою служити й підкорятися, виконувати за інших брудну роботу і вважати щастям підпорядкування та позицію на другому місці. За усталеними уявленнями, хоч претензійними дівчатами й захоплюються, проте одружуються з невинними, слухняними, скромними та послідовними.

      Чоловікові

3

Ehrhardt, Ute, Wilhelm Johnen: Frauen steigen wieder ein, München 1991.