Космічні мільярдери. Тим Фернхольц

Читать онлайн.
Название Космічні мільярдери
Автор произведения Тим Фернхольц
Жанр Прочая образовательная литература
Серия
Издательство Прочая образовательная литература
Год выпуска 2018
isbn 978-617-09-5399-5



Скачать книгу

білого літального апарата належала акціонерам його компанії. Це була не просто формальність. Це був революційний підхід до польотів у космос. А для реалізації ширших амбіцій Маска люди мали стати «мультипланетарною цивілізацією». Маск не витрачав би 100 мільйонів доларів особистих коштів та останні тринадцять років свого життя просто на те, щоб здійснити сьогоднішню місію: перемістити чотири тисячі фунтів[4] (цю вагу можна зрушити й вантажівкою Dodge Ram) на кілька сотень миль (приблизна відстань між Нью-Йорк Сіті та Бостоном). Цілком собі буденне завдання, доки не усвідомлюєш, що рухаєш ці дві тонни простісінько вгору.

      На той час, коли ракету готували до запуску, на борту МКС, на відстані 250 миль[5] від Землі, перебували троє астронавтів. Вони мешкали у низці з’єднаних між собою алюмінієвих камер, які на великій швидкості оберталися навколо нашої планети. Щоб підтримувати їхню життєдіяльність, космічні кораблі мали постійно привозити їм їжу, воду та кисень, а також наукове обладнання та приладдя для дослідів, які б виправдовували їхнє неймовірне перебування в космосі. Станцію будували спільними зусиллями міжнародних партнерів – головним чином Росії та Європейського Союзу – але NASA було змушене відмовитися від єдиного способу дістатися до неї. У 2011 році програму «Space Shuttle» згорнули через надто високу вартість і небезпечність під час польотів. Тепер космічна програма США, заснована фактично заради того, щоб продемонструвати свою перевагу над Росією, не могла дістатися до свого найдорожчого наукового об’єкта без допомоги росіян.

      NASA робило спроби замінити космічний шатл кількома альтернативними варіантами. Попри витрачені мільярди доларів – спрямовані переважно до акціонерів гігантських аерокосмічних корпорацій – нових відповідей так і не з’явилося. Після обрання президентом Барака Обами, його адміністрація взялася за перевищення бюджету в останні роки, і плани на будівництво нової ракети та космічної капсули були відстрочені.

      Космічному агентству залишалося тільки мріяти про освоєння інших планет Сонячної системи. Щоб підтримувати роботу МКС, команда Обами використала програму, запропоновану ще за часів Джорджа Буша, яка передбачала приватизацію транзиту між Землею та космічною станцією.

      Це була можливість, якої так відчайдушно потребували І. Маск та його молода космічна компанія. Тоді ще аматори, вони злетіли вгору стрімкіше від ракет, які запускали. Чимало людей вважали Ілона Маска просто ще одним багатієм та схибленим на космосі йолопом із Кремнієвої долини. За десятиліття до того, засновник «Microsoft» Білл Ґейтс інвестував мільйон у плани амбіційної мережі супутників, так званого сузір’я, яке люди мали використовували для отримання доступу до Інтернету. Усе закінчилося провалом. Великі підрядники зі сфери космічних технологій, як-от «Boeing», «Lockheed Martin» і «Northrop Grumman», армії інженерів із десятиліттями досвіду, глузували від самої думки про те, що молоді компанії, підтримувані розробниками програмного забезпечення, зможуть упоратись із труднощами



<p>4</p>

1,814 кг.

<p>5</p>

402,2 км.