Коли Ніцше плакав. Ирвин Ялом

та лютував. Так сталось у стосунках із Ріхардом Ваґнером. Мабуть, так стається і в стосунках зі мною.

      – Що ви мали на увазі, сказавши про стосунки з вами? Чи правда, що ви певною мірою відповідаєте за великий відчай професора Ніцше?

      – Професор вважає, що так воно і є. Ось звідки взялася моя друга рекомендація: не старайтеся стати моїм союзником. Бачу, ви здивувалися… Щоб ви зрозуміли, мушу розповісти все про мої стосунки з Ніцше. Нічого не оминатиму й відповім на всі ваші запитання. Буде нелегко. Довіряюся вам, але хай мої слова стануть нашою таємницею.

      – Звичайно, ви можете на це розраховувати, фройляйн, – відповів Броєр, захоплюючись її прямотою й дивуючись, що так приємно говорити з цією відвертою особою.

      – Що ж… Уперше я зустрілася з Ніцше десь вісім місяців тому, у квітні…

      Постукавши, увійшла фрау Бекер і принесла каву. Якщо й здивувалася, побачивши Броєра поруч Лу Саломе, а не на звичайному місці за столом, то не дала по собі пізнати. Мовчки, без жодного слова, вона поставила тацю з порцеляною, ложечками, блискучим сріблястим кавником і зразу ж вийшла. Броєр наливав каву, а Лу Саломе розповідала.

      – Торік я виїхала з Росії через те, що мала клопоти з дихальною системою. Нині мій стан здоров’я значно покращився. Спочатку мешкала в Цюриху, вивчала теологію в Бідерманна[20] й працювала з поетом Ґоттфрідом Кінкелем[21]. Здається, я ще не сказала, що з мене честолюбна поетеса. На початку цього року ми з матір’ю перебралися до Рима, і Кінкель надіслав Мальвіді фон Майзенбуґ[22] рекомендаційного листа про мене. Ви знаєте її. Вона написала «Мемуари ідеалістки».

      Броєр кивнув. Був ознайомлений із працями Мальвіди фон Майзенбуґ і знав про її боротьбу за права жінок, радикальні політичні реформи та різноманітні зміни в шкільництві. З її творчості він найнижче цінував недавно опубліковані антиматеріалістичні трактати й вважав, що вони стоять на псевдонаукових засадах.

      – Отож я прийшла до літературного салону Мальвіди, – снувала Лу Саломе, – зустріла там чарівливого Пауля Ре[23], видатного філософа, і заприятелювала з ним. Колись давно гер Ре відвідував лекції Ніцше в Базелі, й згодом вони підтримували тісні стосунки. Було видно, що Ре захоплюється Ніцше, як ніким іншим. Невдовзі він вирішив: раз ми вже з ним приятелюємо, то Ніцше й мені також варто стати приятелями. Пауль… гер Ре… докторе… – Лу Саломе зашарілася тільки на мить, та цього вистачило, щоб Броєр спостеріг рум’янець, а вона зауважила його спостережливість, – з вашого дозволу називатиму його Паулем, бо саме так я звертаюся до нього, а сьогодні нам не до світської вишуканості. Хоч Пауль мені дуже близький, та я ніколи не пожертвую собою – не вийду заміж ні за нього, ні за будь-кого іншого! І я вже доволі довго пояснюю, – нетерпляче докинула вона, – чому мене на якусь мить залило рум’янцем. З усіх тварин тільки ми червоніємо, хіба ні?

      Не знайшовши, що сказати,

20

Алоїз Бідерманн (1819–1885) – швейцарський філософ, протестантський теолог, один із провідних догматиків новогегельянської школи.

21

Ґоттфрід Кінкель (1815–1882) – німецький поет, науковець і політичний діяч. У 1849 році був покараний довічною каторгою за революційну діяльність у Пфальці. Утік за кордон і вже не повернувся на батьківщину.

22

Мальвіда фон Майзенбуґ (1816–1903) – німецька письменниця, перша в історії номінантка-жінка на Нобелівську премію.

23

Пауль Ре (1849–1901) – німецький письменник, філософ-позитивіст і лікар.