Погана. Хлои Эспозито

Середньої статури. Гарно стрижений. Може, Ніно мав такий само вигляд років двадцять тому, коли був юним гангстером-убивцею?

      Ох. Точно. Ніно. Отож. Як саме я його вб’ю? Треба подумати. Розробити план. Я складу перелік. Намалюю діаграму. Потрібен мозковий штурм чи щось таке. Я записуватиму всі найбожевільніші ідеї. Це буде вільний політ думки. Усе, що спаде мені на розум, – усе має право на існування. Жодних обмежень. Я порпаюся у своїй сумочці й знаходжу червону ручку. Але в мене немає паперу. Я озираюся, шукаю серветку чи щось таке, але ні, усі серветки тут із тканини. Утім, хай там як, вони білі. Згодяться. Я розгортаю одну з них на дерев’яному столі та пишу вгорі великими літерами:

      ПОМСТА АЛВІ ♥

      У центрі зображую портрет Ніно. Просто палички й кружечки. Я не надто сильна в живописі. На Ніно анітрохи не схоже, скоріше на Тома Гіддлстона. Малюю петлю в нього на шиї, а потім і решту шибениці, ніби граю в ту гру. А потім у кружечках навколо складаю розширений перелік: застрелити, зарізати, задавити, скинути зі скелі, вивчити бойові мистецтва та прикінчити його рубальним ударом, мов справжня каратистка, гепнути в потилицю, задушити, замкнути в машині, щоб сам задихнувся, облити фторидом хлору, щоб самозайнявся.

      – Ваша паста, signorina, – ласкаво шепоче офіціант мені на вухо.

      Я смикаю серветку зі столу та стелю її назад на коліна. Сподіваюся, що він не вміє читати англійською. Я всміхаюся йому й запитую:

      – Ви знаєте, де я можу знайти господарчий магазин? «Усе для дому» чи щось таке?

      – Ні, вибачте. У цьому районі не знаю.

      – Мені потрібно купити мотузку й молоток…

      Я дивлюся на свою страву.

      Я зазвичай обираю найбільші порції. Таке в мене загальне правило. Але, Боже мій, вона величезна. Офіціант ставить пательню на столик переді мною. Вона повна кремової маси спагеті, а соус пахне неначе в сирному раю. Офіціант дістає млинок для перцю, майже однакової з ним висоти й ширини. (Моєї уваги не оминає те, яку бездоганно фалічну форму має ця штука.)

      – Хочете? – запитує він.

      – Угу, – видихаю я. – Для мене що пікантніше – то краще.

      Примечания

      1

      Переклад І. Огієнка. (Тут і далі прим. пер.)

      2

      Переклад Л. Гребінки.

      3

      Condé Nast – журнальне видавництво.

      4

      Одиниця маси в англомовних країнах, 1 фунт = 0,45 кг.

      5

      Не треба (іт.).

      6

      Вальтер Скотт, «Марміон».

      7

      І що? (іт.)

      8

      Годі