НА ДНІ. Гумористична правда. СтаВл Зосимов Премудрословски

Ти чо гониш? Як це, спочатку віддача, а потім залп? прицілився старшина і «Пух!». Куля-дура, пролетівши над бараном і кинувшись в луг, ув'язалася за зайцем. Той бідолаха і право, і вліво, то прігнётся і підстрибне, а куля, як бзик-зануда: то пролетить, то повернеться; то прийме, то промаже. Так і викрала косого в ліс.

      – - Ех!! – проізнёс напружено, який спостерігав за зайцем, старшина і вдаривши автоматом про земь, схилив голову. – Це чача. Даремно обізвали абрека.

      – - Так, точно, чача покосила. – поддержал єфрейтор.

      – - Не впадайте у відчай панове товариші однополчани. – утешіл я, рядовий, не пам'ятаю яких військ РФ, взяв автомат, відкрутив глушник, прийме, так як дам залп на всю округу, та ще й не метясь, а так з пояса і у барана, що стояв до нас задом, відвалилися насіння похідні органи, тобто по-російськи – яйця. Баран підстрибнув метрів на три в верх, жорстко приземлився, інтенсивно випорожнився, як кулемет, закричав, як наш комбат батяня, немає, вітчим комбат і, з агітувати все любо зріє пасе череду, втік за вершину гори. Бавовна від пострілу вже перебував на вершині і спровокував трясучи масивні вісячкі снігу, що призвело до утворення лавин, яка добровільно сповзла по ту сторону скелі, зачепивши третину біжить стада і вісім жовтих кишлаків. Були жертви не тільки серед людей, але і серед місцевих жителів. Ми змінили по ліву позицію на столову і не, видаючи один одного, ходили, наче ні в чому не бувало.

      Обід невдалого дня!!

      Після кислим трапези, ми знову продовжили заслужений відпочинок місцевого масштабу, даного нам самим вітчимом в званні полковника. Піймавши Духа, сержант наказав йому залізти на високу скелю з виступом, з якої виднівся весь старий кишлак, що залишився в стороні від проходження лавини. А точніше його чайхана, де цілодобово просиджували місцеві бомжі. Його завдання полягало в розгоні відвідувачів за допомогою автоматичної черги по солом'яною даху місцевого кафе, що примикає до торгової частини цього такого зручного закладу.

      Старий Гіві повільно, милиць наближався до пивній. Йому помахав помітив сусід і покликав його гостинно за свій столик. Старий Гіві не звертав, як буд-то увагу і, відвернувши задертий ніс, сів за вільний столик. До нього в пріприжку підлетів жирний офіціант середніх років.

      – - І щтё, ОТЕЦ, вах вах, здоров'я як?

      – - Що сліпий, щтё чи, нє бачиш я живий!!

      – - Що прийшов?

      – - Пожерти. Чуєш. – проричал дід. Кому припаде?!

      Жирний офіціант середніх років подивився на старого Гіві підняв брови вгору.

      – - Дай мне шашлик, дааа?! З такою, з здоровий м'ясо, здоровий баран який був. Чистий ножем відрізаний… Здоровий шашлик. – випучів ліве око, а примруживши правий, підняв мізинець Гіві.

      офіціант полетів. І тут почався обстріл даху. Всі, хто знаходилися відвідувачі і кафешнікі розбіглися хто куди. Старий Гіві один наполегливо чекав замовлення. Сліпа куля потрапила в папаху і скинула її на земь. Гіві не ворухнувся під корінням Будьоновскький вусів. Через мить вже, кафе шманали російські солдати.

      З собою ми взяли бурдюки