НА ДНІ. Гумористична правда. СтаВл Зосимов Премудрословски

якщо не явища старого сімдесяти річного баклана-рецидивіста, матроса далекого плавання, пенсіонера і бомжа Мефодія з фінським корінням. Хочу зауважити, що зеки зазвичай спілкуються кастами, як і в цьому випадку. І говорив він більше з кавказьким, ніж з фінським акцентом.

      – - Ну що, дармоїди, дрихнем? – начал він з плеча. Я обернувся, Лисий припустив книгу. Пройшла хвилина.

      – - Що треба, старий? – спросіл Лисий і уткнувся в роман.

      – - Кидай розглядати досьє, бери щигля, тобто мене, і пішли бухати. Я за чотири роки пёнсію отримав.

      Після його слів пройшло близько двох хвилин і у нас під ногами вже хрустів свіжий сніг. У дали виднівся магазин з разлівухой якогось грузина. Ми зайшли в нього і замовили по двісті. У мазали і під тости Мефодія:

      – - Татари без пари не живуть! – ми замовили ще по сто. Далі, після тосту старого:

      – - Бог любити трійцю! – ми осушили і ці чарки. Далі спілкувалися ми мовчки, кожен сам з собою і тільки Мефодій НЕ замовкав і розповідав сам собі, як перший термін отримав з п'яти наявних. Ми були вільними слухачами.

      – - Прийшов наш корабель з Кьюбі. Я поїхав до брата в село. Пили тиждень. Ось зранку зібралися до ключниці, за денатуратом і пшлі повз будинок, де шля весілля. Я привітав їх, а вони мене послали на три букви… Я озирнувся і позаду себе побачив купу цегли, поки мій брат ходив за самогоном і сокирою, я всіх камінням зайняв в хату, були поранення, так, нареченій прям в лоб потрапив. Після, почав обстріл вікон. Купа не встигла закінчитися, як мене вже посадили ня три роки. Що, ще будете пити? – закончіл він і пішов до барної стійки ширвжитку.

      Пили ми багато і довго, навіть закушували. Під вечір у Лисого зірвало дах і він почав наїжджати на оточуючих.

      Я подивився на це беспонтових заняття і повів упівшегося кореша на хату. А Мефодій в цей час, отримавши від Лисого, випадково чи ні, під очей, вже дрімав на столі, стоячи на підлозі.

      Вранці мене розбудив глухий звук і шалений буйство Лисого. Виявилося, коли він спав, розлючений Мефодій залетів кульгаючи в кімнату і милицею вдарив прямо в лоб сплячого Леху. Той підстрибнув на ліжку і впав на підлогу, встав з матом і накинувся на старого. Потім пам'ятаю крізь снів, була бійка, поки їх не розняли. З'ясувалося, що коли я повів Лисого з шинку, п'яний Мефодій знепритомнів. Його викинули культурно на вулиці перед закриттям, і він поповз додому, спираючись на свій інстинкт.

      – - Ти кинув мене, Лисий!! – заорал як грамофон і переставши гаркавити і шепелявити, дід, уже лежачи на підлозі, спиною вниз.

      – - Як? – спросіл, стискаючи горло Мефодія і заседлав, як свиню, Лисий своїми кістками рук.

      Старий баклан в цей час, намагаючись виповзти з-під баклана середніх років, відкручував йому ліве вухо і видавлював сливу з носа. Лисий відповідав, не відпускаючи рук, ударом лоб в лоб.

      – - Хорош, в натурі. – питался заспокоїти їх молодий баклан, чи то пак я. – Ей, бомжара, розточити їх по ліжках.