Відрижка зубасті лягушки. Гумористичний роман фентезі. СтаВл Зосимов Премудрословски

температуру. А може бути він взагалі приповз, точніше сказати, при рив на заражену зону випадково. Рив, рив і при рив,.. і насрати.

      Улюблений запах огорнув ніздрі Меду і його народ. І підбадьорив усіх, збожеволівши.

      – — Ай, кал давай! – заорал дзижчачи він. – вот там, тут? Літати на цей купа дерма і жерти його бістро. Наш натовп сила треба. – І вони все разом полетіли і насіли на горобця, але мізки у них не працювали через тривале голодування і вони знову попалися на ту ж вудку. Послід застиг і Стася сказав:

      – — Привіт, муха Мед!!! Не впізнав??

      – — Ой! – вздрогнул від переляку мух Мед і відразу змінився. – Оооо!! Це ви, пана жива? Який мій щастя бачити живий тебе!

      – — Як бачиш, а ти, стрьомно комаха, мене кинув у важку хвилину і тепер я у них в полоні, може навіть в рабстві.

      – — Як ми??

      – — Ні, гірше. Вони мене використовують

      – — Як ти нас??

      – — Ні, як їжу, а я вас орендую за угодою. І якщо навіть і з'їв ваших трохи, так без мук і потім, всіх, кого я з'їв, ті в мені. Ми єдині і сильні… А ти, муха Мед, мене кинув у важку хвилину.

      – — Прости, пана, ми відпрацюємо – про Гундель вага рій хором.

      – — Ну і добре, от і добазарилися. Тоді летимо, поки ці не в наш час біжать.

      – — Біжать? – засмеялся муха Мед. – по-моєму, вони не біжать. Вони навіть не йдуть.

      – — Вони просто висять в повітря. – пояснілі знову всім хором мухи і так само розсміялися.

      – — А че смієтеся? – Стасян встав на ноги. – ладно, чорт з ними. Їхні проблеми, це їхні проблеми, а мої – це мої. У кожній хатинці свої брязкальця. Так що, летимо!!!

      І мухи хором задзижчали та так, що вийшла пісня: «А він сказав полетіли, а він змахнув крилом. І немов уздовж по степу Чорнобильської, піднявся над земля».

      – — «Землею», ідіоти! – кріча поправив Стася.

      І горобець підстрибнув, рій підхопив, і вони злетіли над Голупамі. А ті незабаром прийшли в себе, тобто, в людську тимчасову швидкість. І відразу ж запанікували:

      – — Гей, гей,! – крічалі вони слідом приділяється мухо-крило. – Стой, ти обіцяв, паскудіна.

      – — Я тебе вб'ю, син собаки і шакала. – перекрічал Черевіч.

      – — Це ти його налякав, він і звалив!! – взорвался черепук на Черевіча.

      – -Я не винен!! – заорал Преподобний і зіщулився, боягузливо зблокувавшись.

      – — Ай, ай, ай боляче!!! – удалялось від злітаючого Стася в височінь. Він бачив, як віддалявся колектив бадилля, де ніхто вже не заступався за чморят ІКО, тому, що все сталося у всіх на очах і все знали, що це кінець. Голодний кінець…

      Спочатку здохне казула Зека, а потім всі інші. І зникне з лиця землі Велика Галупія. І все думали, що через поганого мови Преподобного кабинетские прища. Але насправді це Пан випадок. І задається питання: чому скрізь правлінців – бюрократи, які гальмують прогрес, а цивілізація живе і процвітає? Може так і повинно бути? Може бути і так. Але ми плоди, і боремося за своє життя і це добре.