Воно (кінообкладинка). Стивен Кинг

говорити хоробрим голосом.

      – Мені треба тебе побити, – сказав Генрі. Здавалося, він розглядає таку перспективу вдумливо, навіть похмуро. Та ген-ген, його чорні очі сяяли. – Я маю навчити тебе дечого, Цицятий. Ти не хвилюйся. Ти ж любиш навчатися нового, хіба нє?

      Він потягнувся до Бена. Бен ухилився.

      – Тримайте його, хлопці.

      Ригайло з Віктором вхопили його за руки. Бен завищав. Звук був боягузливим, кролячим, слабеньким, але на щось інше він не спромігся. «Прошу, Господи, не дай їм змусити мене плакати й не дай їм розбити мого годинника», – гарячково думав Бен. Він не знав, чи дійде до того, що вони розіб’ють його годинник, але був цілком певен, що він таки плакатиме. Він був цілком певен, що багато наплачеться, перш ніж вони з ним завершать.

      – Йсусе, він верещить, як свиня, – сказав Віктор. І крутнув Бену зап’ясток. – Хіба він не верещить, як свиня?

      – Авжеж, точнісінько, – реготнув Ригайло.

      Бен рвонувся в один бік, потім в інший. Ригайло з Віктором легко з ним вправлялися, дозволяючи йому сіпатись, а потім відсмикуючи назад.

      Генрі вхопився за перед Бенового светра й підсмикнув вгору, відкриваючи його черево. Воно роздутим пухирем звисало над ременем.

      – Гляньте, яке пузо! – крикнув Генрі з захопливою відразою. – Змилуйся над нами, Ісусе.

      Віктор з Ригайлом ще пореготали. Бен зацьковано роззирався навкруги, чи хтось йому допоможе. Не побачив нікого. Позаду нього, в Пустовищі, дрімотливо скрекотали цвіркуни та скрикували мартини.

      – Ви краще припиніть це! – сказав він. Поки ще не схлипуючи, але вже близький до цього. – Краще припиніть!

      – А то що? – спитав Генрі, немов йому чесно це було цікаво. – А то що, Цицятий? То що, га?

      Раптом Бен вловив себе на думці про Бродеріка Крофорда, який грав Дена Метьюза в «Дорожньому патрулі» – той сучий син був крутий, той сучий син був безоглядний, той сучий син абсолютно нікому не пробачав лайна – і тут він уже вибухнув слізьми. Ден Метьюз попхав би цих парубків крізь огорожу поза узбочину, вниз і далі, у байрачні хащі. Він зробив би це просто власним черевом.

      – Ой леле, диви, як дитина! – пирхнув Віктор. За ним і Ригайло. Генрі злегка усміхнувся, тим не менш, зберігаючи на обличчі серйозний, задумливий вираз – такий вираз, що чомусь здавався майже сумним. Це настрахало Бена. Це натякало на те, що його може чекати дещо гірше за просто побиття.

      Немов на підтвердження цієї його думки, Генрі поліз собі до кишені джинсів і витяг складаний ніж «Бак»249.

      Бенів жах вибухнув. До цього він марно смикався то в один бік, то в інший, наразі він шарпнувся просто вперед. Була мить, коли він повірив, що зуміє вирватись. З нього рясно лив піт, і зап’ястки, за які його тримали хлопці, були мокрими, а точніше, дуже слизькими. Ригайло зумів утримати його правий зап’ясток, та й то ледь-ледь. Від Віктора він звільнився цілком. Ще треба ривок…

      Перш ніж Бен устиг це зробити, Генрі ступив вперед

249

«Buck» – заснована 1902 р. учнем коваля Гойтом Баком компанія, що, окрім інших, випускає також популярні мисливські й військові ножі.