Воно (кінообкладинка). Стивен Кинг

…ніколи… н-н-н…

      – Кажи, кажи, Бев.

      – …більше ніколи н-не з-зроблю. Без твого д-дозволу.

      Тож він затріснув дверцята і знову обійшов машину до водійського місця. Сів за кермо і повіз їх до свого помешкання у центрі міста. Обидва не промовили й слова. Половину стосунків було усталено на парковці; другу половину – через сорок хвилин у Томовім ліжку.

      Вона не хоче займатись коханням, сказала Беверлі. Тим не менше він побачив інакшу правду в її очах і в напруженій розчепіреності її ніг, а коли стягнув з неї блузку, соски виявилася твердими, немов камінці. Вона застогнала, коли він їх потер, і тихо скрикнула, коли він смоктав спершу один, а потім другий, одночасно безустанно їх мнучи. Вона вхопила його руку й завела собі між ніг.

      – А я був гадав, що тобі не хочеться, – промовив він, і вона відвернула від нього обличчя… але не дозволила прибратися його руці, і гойдливі рухи її стегон ще дужче пришвидшилися.

      Він штовхнув її спиною на ліжко… Тепер він був ніжним, не роздирав на ній білизну, а знімав її з такою обережною уважністю, що була ледь не маніжною.

      Вслизання в неї було наче вслизання у якесь рафіноване масло.

      Він рухався в одному ритмі з нею, користаючись нею, але дозволяючи і їй користатися собою, і перший раз вона кінчила майже відразу, скрикуючи, занурюючи нігті йому в спину. Потім вони гойдалися разом повільними, довгими хвилями і десь там, гадав він, вона кінчила знову. Том теж перебував близько того, вже потім він буде думати про баланс очок у «Вайт Сокс» або про те, як дехто на роботі намагався підірвати його оцінку Чеслі162, і тоді він знову буде в порядку. А далі вона почала пришвидшуватись, поки її ритм нарешті не розчинився в розпаленому бриканні. Том задивився їй у лице, на ті єнотові кільця навкруг очей, на розмазану помаду, і відчув раптом, як його скажено понесло до краю.

      Вона сіпала стегнами дужче й дужче – в ті дні між ними ще не було його пивного пуза, і їхні животи, мов дві долоні, аплодували в дедалі швидшому ритмі.

      Насамкінець вона закричала та ще й вкусила його своїми маленькими, рівненькими зубами.

      – Скільки разів ти кінчила? – запитав він, після того як вони вже побували в душі.

      Вона відвернулася, а коли заговорила, то так стиха, що він її майже не чув:

      – Це не те, про що тобі вільно питатися.

      – Ні? Хто тобі таке сказав? Містероджерс? 163

      Він ухопив її рукою за обличчя, глибоко вдавлюючи великий палець в одну щоку, а в іншу – решту пальців, з підборіддям у пастці його долоні.

      – Ти розкажеш Тому, – мовив він. – Ти чуєш мене, Бев? Кажи таткові.

      – Три, – відповіла вона неохоче.

      – Добре, – сказав він. – Можеш викурити сигарету.

      Вона недовірливо поглянула на нього, руде волосся розкидане по подушці, сама вся така, без нічого на ній, окрім мереживних високих трусиків. Один лише цей її вигляд підбурював його мотор до нового заведення. Він кивнув:

      – Можеш. Усе гаразд.

      Вони офіційно побралися в цивільній церемонії

162

Albert Chesley (нар. 1957 р.) – 1982 року гравець футбольної команди «Chicago Bears» («Чиказькі ведмеді»).

163

«Misterogers’ Neighborhood» (1966—2001) – створений священиком і освітянином Фредериком Роджерсом (1928—2003) пізнавальний телесеріал, характерний лагідною, доступною навіть п’ятирічним дітям формою пояснень складних речей.