Крижана принцеса. Камілла Лекберґ

імовірно, те, що я сміюся, жахливо. Забагато всього трапилося. Це була моя найкраща подруга дитинства Александра Війкнер. Вона наклала на себе руки у ванній у родинному будинку у Ф’єлльбацці. До речі, ти, певно, знаєш її. Вона та її чоловік Генрік Війкнер були серед найвпливовіших людей Ґетеборґа. Ти зараз саме з такою олігархією маєш справу, чи не так?

      Вона всміхнулася, знаючи, що на іншому кінці Маріанне робить те саме. Коли вони були юними студентками, Маріанне жила в Майорна й боролася за права робочого класу, і вони обидві знали, що з плином часу вона буде змушена змінити хід своїх міркувань, аби влитися у відповідне середовище, і це автоматично принесло їй роботу в солідному адвокатському бюро. Зараз вона мала шикарний одяг – вишиті на замовлення блузи – та коктейль-паті в Ергруте. Та Еріка знала, що це для Маріанне слугувало немов тонким шаром лаку над бунтівною натурою.

      – Генрік Війкнер. Так, його я добре знаю, ми навіть маємо кілька спільних знайомих, хоча особисто ніколи не зустрічалися. Як кажуть пліткарі, самовпевнений бізнесмен. Належить до такого типу людей, які можуть звільнити сотню людей перед сніданком і навіть не втратити апетиту. Його дружина має крамницю?

      – Галерею. Абстрактне мистецтво.

      Слова Маріанне про Генріка спантеличили Еріку. Вона ніколи не думала, що добре розбирається в людях, проте Генрік насправді не здавався їй самовпевненим бізнесменом.

      Еріка закінчила розмову про Алекс і перейшла до з’ясування питання, заради якого телефонувала:

      – Мені сьогодні надійшов лист. Від адвоката Лукаса. Вони викликають мене на зустріч щодо продажу батьківського будинку, яка відбудеться цієї п’ятниці в Стокгольмі. Але я не знаюся на юридичних справах. Які я маю права? Чи маю я взагалі хоч якісь права? Чи має Лукас насправді право так чинити?

      Вона відчула, як нижня губа знову почала тремтіти, і глибоко вдихнула, аби заспокоїтися. За вікном на сонці іскрилася крига, що вкрила затоку після нещодавньої відлиги, і все це супроводжувалося мінусовою температурою вночі. Вона побачила, як горобець сів на підвіконня, і пригадала, що треба купити корм для птахів. Горобець допитливо хитав головою й легенько щось дзьобав на підвіконні. Упевнившись, що нічого їстівного немає, він полетів далі.

      – Ти знаєш, я працюю податковим адвокатом, а не адвокатом у сімейних справах, тож не можу тобі відповісти вже зараз. Але ми зробимо ось так: я зв’яжуся з одним фахівцем, який працює в нашому бюро, і сьогодні ж зателефоную тобі. Ти не сама, Еріко. Ми допоможемо тобі в цьому, я обіцяю.

      Було приємно чути від Маріанне надійні слова підтримки, і після щирої розмови з подругою Еріка відчула, що її життя стало світлішим, навіть попри те, що зараз вона знала не більше, ніж тоді, коли зателефонувала їй.

      Незібраність так і мучила її. Еріка змусила себе взятися за роботу над біографією, але відчувала лише внутрішній спротив. Їй залишалося написати понад половину книги, але видавництво нетерпляче чекало на перший рукопис. Написавши майже два аркуші формату А4, вона перечитала написане і, перемістивши до смітника, швидко знищила