Козацьке братство. Частина 2. Гетьман Шульга. Игорь Тихоненко

Інга, коли ввійшла і сіла на лавку без запрошення.

      Старий із здивуванням подивився на панну і сказав:

      – Добридень, Ваша Милість. Що ж таке трапилося, що Ви самі прийшли до мене? Сказали б, так я сам зайшов би.

      – У мене справа – незвичайна. Мені полковник Головань говорив, що можна до Вас звертатися за допомогою в питаннях, зв'язаних с цим…, як би трохи краще виразитися…, з тим, хто не любить Бога.

      – З чортом, чи що? – запитав дід Петро.

      – Можна і так сказати, – погодилася Інга.

      – Мені потрібна допомога знахаря. Ігнат говорив, що він живе десь в печері на березі Дніпра. Я б хотіла з ним зустрітися.

      – Ви самі хочете до нього поїхати?

      – Ні, я б попросила Вас привести його до мене. І бажано, щоб все, про що ми з Вами зараз говоримо, залишилося в таємниці.

      – А що трапилося, Вельможна панна? І навіщо Вам знадобився Прокоп Цимбалюк? Річ у тому, що він людина не проста. І складно буде його умовити кудись поїхати. До нього самого приїжджають люди за сотні верст. Мирські справи його не цікавлять.

      – Можливо потрібні гроші? Я дам скільки треба.

      – Справа не в грошах. Але, якщо Ви не розповісте мені, що ж відбулося, то я не зможу Вам допомогти.

      – Я сама ще до пуття не розібралася. Тільки у наший окрузі знайшли двох убитих молодих хлопців. І обставини їх загибелі такі, що є резон підозрювати втручання відьми.

      Старий дивився на Інгу широко розкритими очима. Потім кашлянув в кулак і сказав:

      – Пробачите мене, ясновельможна панна, але це ось, зараз, Ви зі мною розмовляли? Зі всього, що почув, я зрозумів тільки одне слово – відьма.

      Дівчина забарилася, намагаючись виразитися простіше.

      – Убиті хлопці були покусані і подряпані. Перед цим Ігнат і я бачили такі ж рани у сотника Яворного. Зрозуміло?

      – Ну, тепер зрозуміло. Тільки це, що ж виходить? Мертва відьма ходить по селу і кусається? – недовірливо запитав дід Петро.

      – Я так думаю, що відьма вже не мертва. Або скажемо: «не зовсім мертва». Ось я і хотіла, щоб знахар погадав або, що він там робить? Минулого разу він же як дізнався про упиря і відьму? Може і зараз допоможе?

      – Все зрозумів. Поїду до Цимбалюка і спробую умовити його, щоб він зі мною приїхав у Вишневе.

      – Якщо не погоджуватиметься, скажіть, полковник Головань теж просив допомогти.

      – Гаразд, завтра ж з ранку і відправлюся.

      Інга вийшла на вулицю. Сонце, передавши свої права на небі молодшому брату ночі – вечору, сховалося за горизонтом.

      – Піду, повечеряю, та і сходжу в гості до сотника Яворного. Правда, мене ніхто туди не запрошував. Ну, та нічого, потерплять, – так думала панна, повертаючись, додому.

      Відлигавшиїся від денної жари собаки, жваво бігали у дворах, показуючи прудкість своїм господарям. При цьому вони не впускали нагоди облаяти кожного прохожого, що проходив біля їх огорожі.

      9. Подія у лісі

      Після