Чужий. Алан Фостер

взагалі нічого не видно.

      Несподівано в шоломі пролунав голос Еша:

      – Увімкни навігатор. Він налаштований на сигнал екстреного виклику. Нехай він вас веде. Можете покластись на нього. Я вже налаштував його.

      – Він уже увімкнений і налаштований, – різко відповіла Ламберт. – Ти що, думаєш, я погано знаю свою роботу?

      – Не збирався тебе ображати, – відповів науковий співробітник. Вона щось буркнула собі під ніс і пішла далі крізь туман.

      – Навігатор працює стабільно. Як прийняв, Еше? – Даллас промовив у мікрофон, вбудований у шоломі.

      У науковому блістерному відсіку, який знаходився в нижній частині корабля, Еш перевів погляд від нечітких фігур, які повільно віддалялися, на яскраву панель управління. На екрані було добре видно три стилізованих зображення. Він натиснув на кнопку, і крісло, з легеньким скрипом проїхавши на рейках, зупинилося навпроти яскравого екрана.

      – Зараз бачу, що ви відійшли від корабля. Чую і бачу вас добре зі своєї «бульбашки». Не думаю, що я вас загублю. Туман не такий густий, а на поверхні немає жодних перешкод. Екстрений виклик подається на інших частотах, тому немає загрози перекривання.

      – Це обнадійливо, – у динаміку блістерного відсіку голос Далласа звучав дивно. – Чуємо тебе добре. Треба тримати канал відкритим. Не хочеться тут заблукати.

      – Прийнято. Буду контролювати кожен ваш крок. Якщо нічого не трапиться, я не буду виходити на зв’язок.

      – Прийнято. Кінець зв’язку, – Даллас залишив канал корабля відкритим і помітив, що Ламберт спостерігала за ним. – Не будемо витрачати ресурси скафандра. Уперед.

      Ламберт мовчки повернулася, знову почала возитися з навігатором і вирушила в куряву. Сила тяжіння, яка назовні дещо зменшилася, полегшила вагу скафандрів і балонів, хоча усім було дивно, як така маленька планета могла мали таку гравітацію. Даллас подумки вирішив виділити час для геологічного аналізу надр планети. Можливо, це Паркер так на нього вплинув, але не можна було відкидати можливість того, що тут сховані великі поклади цінних важких металів.

      Авжеж, Компанія заявить право володіння будь-якими знахідками, оскільки їх було отримано за допомогою обладнання Компанії та в робочий час. Але це потенційно віщувало щедрі премії. Їхня позапланова зупинка може принести і неабиякий зиск.

      Повсюди гудів вітер, і на голови астронавтів летів бруд, пил і град із дрібних камінців.

      – Далі трьох метрів нічого не видно, – пожалілася Ламберт.

      – Досить вже бурчати, – промовив Кейн.

      – А я люблю бурчати.

      – Досить! Ви як діти, – зауважив Даллас. – Не той час і не те місце.

      – Але ж це чудове місце, – Ламберт не здавалася. – Місце, не зіпсоване природою чи людьми. Райське місце… для каміння.

      – Досить!

      Ламберт замовкла, але пошепки продовжувала нарікати. Даллас міг заткнути їй рота, але не міг заборонити їй бурчати. Раптом вона побачила те, що відразу ж відволікло її від прокльонів, адресованих