Чужий. Алан Фостер

й не збираюся туди, – відповіла вона. – Мені й тут добре. Просто я тут зробила все, що могла. Паркерові та Бретту потрібна допомога з тонкою роботою, поки вони намагаються полагодити ті трубопроводи…

      В інженерному відсіку було більш ніж спекотно, хоча система охолодження «Ностромо» працювала на повну. Уся біда полягала в тому, що Паркерові з Бреттом довелося багато чого зварювати, а також через тісні умови. Біля охолоджувальних термостатів повітря було відносно прохолодним, у той час як навколо зварювальних швів воно швидко перегрівалося.

      Проблема полягала не в лазерному зварюванні: промінь був відносно прохолодний. Тепло вироблялося через побічний продукт у місцях, де метал плавився і зливався у свіжий шов. Чоловіки працювали з голим торсом. Піт лився з них рікою.

      Біля них Ріплі, спершись об стіну, намагалася висунути захисну панель за допомогою спеціального інструмента. Складні нагромадження кольорових проводів та малюсіньких схем сильно обгоріли, особливо дві маленькі чарунки, які були повністю обвуглені. За допомогою свого інструмента вона витягла пошкоджені деталі й рилася в сумці, що висіла через плече, шукаючи запчастини.

      Доки вона встановлювала першу з чарунок, Паркер вимкнув лазер. Він ретельно перевірив шов, який щойно зробив.

      – Як на мене, непогано.

      Він озирнувся, аби подивитися на Ріплі. Від поту її блузка липла до грудей.

      – Гей, Ріплі… У мене є питання.

      Ріплі не відволікалась від роботи. Вона акуратно вставила другий чарунковий модуль поряд із першим, наче вживлюючи зуб.

      – Так, слухаю.

      – Ми можемо піти в експедицію чи нам сидіти тут, доки все не полагодимо? Ми вже відновили живлення. Усе інше – косметичний ремонт, – із цими словами він різко махнув рукою, показуючи на розтрощене інженерне відділення. – А це може почекати кілька днів.

      – Ви самі знаєте відповідь, – Ріплі всілася, витираючи руки і дивлячись на них. – Капітан узяв із собою двох людей, і все. Поки вони не повернуться і не відзвітуються, ніхто не має права виходити. Троє там, а четверо – тут. Такі правила.

      Раптом їй спало щось на думку, вона багатозначно глянула на Паркера.

      – Ти ж не через це переживаєш, еге ж? Боїшся, що вони щось цінне знайдуть. Чи ми всі помилялися в тобі, і насправді ти благородний шукач знань, що самовіддано намагається розширити межі вивченння Всесвіту?

      – Дурниці! – Паркер, здавалося, взагалі не образився через іронію Ріплі. – Я лише самовіданно намагаюся розширити межі мого банківського рахунку. Отже… Якою буде наша частка, якщо вони знайдуть щось цінне?

      Ріплі відповіла із втомленим виразом обличчя:

      – Не турбуйтеся. Обоє ви отримаєте те, що вам належить.

      Вона почала ритися в сумці із запчастинами, шукаючи потрібний напівпровідниковий модуль, щоб замінити останню пошкоджену схему у відкритому квадратному отворі в стіні.

      – Я не буду нічого робити, доки нам не виділять повну частку, – раптом заявив Бретт.

      Ріплі знайшла потрібну деталь і замінила її.

      – Згідно