Свідок обвинувачення та інші історії. Аґата Крісті

високу, шалену. Її струнке тіло злегка нахилене вперед, права рука несвідомо постійно стискається в кулак й розтискається.

      Цікава штука звички. Оцей жест рукою був її звичкою, подумав він. Недавно він ще десь бачив такий жест. Хто ж то був? Зовсім недавно…

      Раптом він згадав, і йому перехопило подих. Жінка зі зйомних квартир Шоу…

      Він застиг на місці, у голові паморочилося. Це неможливо… неможливо… І все ж, Ромейн Гайлґер – актриса.

      Королівський адвокат підійшов ззаду й поплескав його по плечу.

      – Уже привітав нашого клієнта? Ледь вирвався з петлі. Ходімо до нього.

      Та маленький адвокат забрав руку з плеча.

      Він хотів тільки одного: побачитися з Ромейн Гайлґер віч-на-віч.

      Але та зустріч відбулася набагато пізніше, і її місце не має значення.

      – Отже, ви здогадалися, – сказала вона, коли адвокат розповів їй про свої припущення. – Обличчя? Це було досить просто, і світло того газового ріжка було надто слабке, щоб ви помітили макіяж.

      – Але чому… Чому?

      – Чому я діяла сама? – Вона злегка посміхнулася, пригадавши, коли востаннє використала цю фразу.

      – Так продумати виставу!

      – Знаєте, друже, я мусила врятувати його. Свідчень відданої жінки було б недостатньо, і це ви дали мені зрозуміти. Але я дещо знаю про психологію натовпу. Якщо свідчення вирвуть від мене як зізнання, викривши перед лицем закону, то ставлення до обвинуваченого одразу ж зміниться на краще.

      – А купка листів?

      – Лише один з них, основний, можна назвати, як ви там кажете, сфабрикованим.

      – А той чоловік, Макс…

      – Ніколи не існував, приятелю.

      – Я все-таки гадаю, – ображено сказав містер Мейгерн, – що ми могли б витягти його звідти законним шляхом.

      – Я не наважилася ризикувати. Бачте, ви вважали, що він не винен…

      – А ви знали це? Розумію, – кивнув пан Мейгерн.

      – Мій шановний містере Мейгерн, – сказала Ромейн. – Ви нічого не зрозуміли. Я знала, що він винен!

      Нещасний випадок

      – І ось що я вам скажу – це та сама жінка, жодного сумніву!

      Капітан Гейдок глянув на нетерпляче жваве обличчя свого друга й зітхнув. Йому хотілось, щоб Еванс не був таким позитивним і таким життєрадісним. Завдяки своїй кар’єрі, набутій у морях, старий морський капітан навчився не втручатись у те, що його не стосується. Його ж друг, колишній інспектор слідчого відділу кримінальних справ, мав іншу життєву філософію. «Діяти згідно з отриманою інформацією» – ось його девіз у ті часи, і він удосконалив це до такого рівня, що тепер сам здобував собі інформацію. Інспектор Еванс був дуже розумним енергійним офіцером, що заслужив просування по службі й дістав його. Навіть тепер, коли він пішов у відставку зі служби й осів у заміському котеджі своїх мрій, його професійний інстинкт був активним.

      – Рідко забуваю обличчя, – повторював він самовдоволено. – Місіс Ентоні… так, це таки місіс Ентоні. Коли ви сказали «місіс Мерровдін», я одразу знав,