Свідок обвинувачення та інші історії. Аґата Крісті

не змінився. Але слова останнього змусили Воула добряче гепнутися з небес на землю.

      – І хто ж тоді, думаєте, убив міс Френч?

      – Звісно ж, злодій, як і вважали від самого початку. Пам’ятаєте, вікно було виламане. Старенька померла від удару ломом, який знайшли поряд з тілом. Декілька предметів зникло. Якби не безглузді підозри Дженет та її неприязнь до мене, поліція не зійшла б із правильного шляху.

      – Навряд чи це він, містере Воул, – сказав адвокат. – Зниклі речі – дрібнички, не варті уваги, які винесли для замилювання очей. А подряпини від злому вікна були непереконливі. Крім того, подумайте про себе. Кажете, що о пів на десяту в будинку вас не було. Хто ж тоді говорив з міс Френч у вітальні? Важко повірити, що вона ніжно теревенила з грабіжником.

      – Ні, – сказав Воул. – Ні… – здавалося, що він збентежений і розгублений. – Але, – продовжив чоловік, знов оживившись, – принаймні мене можна виключити. У мене є алібі. Вам треба негайно зустрітися з моєю дружиною, Ромейн.

      – Звичайно, – погодився адвокат. – Я б уже зустрівся із місіс Воул, але її немає відтоді, як вас заарештували. Я телеграфував у Шотландію й дізнався, що вона повертається сьогодні ввечері. Я збираюся відвідати її, щойно вийду звідси.

      Воул кивнув з виразом глибокого задоволення.

      – Так, Ромейн усе розповість вам. Боже мій! Який щасливий випадок.

      – Перепрошую, містере Воул, але ви дуже кохаєте свою дружину?

      – Звичайно.

      – А вона вас?

      – Ромейн віддана мені. Заради мене вона піде на все на світі.

      Він сказав це з таким ентузіазмом, що адвокат трохи занепав духом. Свідчення люблячої дружини – чи матиме це якусь цінність?

      – Хтось іще бачив вас о дев’ятій двадцять? Наприклад, покоївка?

      – У нас немає покоївки.

      – Може, ви зустріли когось на вулиці дорогою додому?

      – Нікого знайомого. Частину шляху я їхав автобусом. Можливо, кондуктор пам’ятає.

      Містер Мейгерн підозріливо похитав головою.

      – То немає нікого, хто міг би підтвердити свідчення вашої дружини?

      – Ні, але це необов’язково, чи не так?

      – Боюся навіть сказати, – квапливо промовив містер Мейгерн. – І ще одна річ. Міс Френч знала, що ви одружений чоловік?

      – Так.

      – Але ви ніколи не знайомили її зі своєю дружиною. Чому?

      Уперше відповідь Леонарда Воула була із затримкою та непевна.

      – Ну… не знаю.

      – Дженет Маккензі каже, що її господиня вірила, що ви холостяк, і подумувала одружитися з вами в майбутньому.

      Воул розсміявся.

      – Безглуздя! Між нами сорок років різниці.

      – Таке буває, – сказав адвокат сухо. – Факт залишається фактом. Ваша дружина ніколи не зустрічалася з міс Френч.

      – Ні… – знову напруження в голосі.

      – Дозвольте сказати, – продовжив адвокат, – що я не можу зрозуміти вашу позицію в цьому питанні.

      Воул почервонів, завагався, а тоді зізнався:

      – Скажу