Свідок обвинувачення та інші історії. Аґата Крісті

Вона не наважиться зробити чогось необдуманого. Ще була справа щодо Мерровдіна. Якби його попередити…

      Коли вони знайшли її чоловіка, той якраз розглядав порцелянову ляльку, яку виграв у копійчаній лотереї. Дружина запропонувала піти додому, і він із радістю погодився. Місіс Мерровдін звернулась до інспектора:

      – Чи не бажаєте піти з нами на чашечку чаю, містере Еванс?

      Чи була в її голосі нотка виклику? Він гадав, що була.

      – Дякую, місіс Мерровдін, із задоволенням.

      Вони йшли туди, спілкуючись про приємні та звичайні речі. Світило сонце, ніжно подував вітерець, усе навколо них було приємним і звичайним.

      Їхня служниця була на фестивалі, як пояснила місіс Мерровдін, коли вони прибули до чарівного старовинного котеджу. Вона пішла до своєї кімнати зняти капелюха й повернулась, щоб накрити стіл до чаю і закип’ятити чайник на невеличкій лампі. Із полички біля каміну взяла три маленькі піали та блюдечка.

      – У нас дуже особливий китайський чай, – пояснила. – І ми його завжди п’ємо по-китайськи: із піал, а не з чашок.

      Вона зупинилась, зазирнула в піалу й замінила її на іншу, незадоволено вигукнувши:

      – Джордже! Як нечемно з твого боку. Ти знову брав піали.

      – Перепрошую, люба, – мовив професор винувато. – У них такий зручний розмір. Ті, що я замовив, ще не привезли.

      – Одного дня ти нас усіх отруїш, – сказала його дружина, немов жартуючи. – Коли Мері знаходить їх у лабораторії – приносить назад сюди й не турбується про те, щоб помити, хіба що там щось дуже помітне. Ти ж їх використовував для ціаніду калію якогось дня. Справді, Джордже, це страшенно небезпечно.

      Мерровдін мав трохи роздратований вигляд.

      – Мері не має ніякого права забирати щось із лабораторії. Їй не дозволено нічого чіпати.

      – Але ми часто залишаємо там чашки після чаю. Звідкіля їй знати? Не звинувачуй безпідставно, любий.

      Професор пішов до лабораторії, бурмочучи щось сам до себе, а місіс Мерровдін із посмішкою на обличчі залила чай кип’ятком і задмухала полум’я маленької срібної лампи.

      Еванс був спантеличений. Проте до нього пробивався промінчик просвітлення. З якоїсь причини місіс Мерровдін виказувала себе. Чи це також стане «нещасним випадком»? Чи вона говорила про все це навмисне, щоб забезпечити собі алібі заздалегідь? У такому разі одного дня, коли станеться «нещасний випадок», він буде змушений давати свідчення на її захист. Нерозумно з її боку, якщо це саме так, бо до того…

      Раптом він глибоко вдихнув. Вона налила чаю в три піали. Одну поставила перед ним, одну – перед собою, ще одну – на маленькому столику біля каміна, поряд із кріслом, у якому зазвичай сидів її чоловік, і саме тоді, коли вона поставила ту останню піалу на столик, її губи скривила ледь помітна дивна посмішка. Та посмішка її виказала.

      Він знав!

      Надзвичайна жінка… небезпечна жінка. Не чекати… не готуватись. Сьогодні по обіді… саме сьогодні по обіді… із ним тут за свідка. Така прямота вибила з нього повітря.

      То було розумно…