Дарунки. Даніела Стіл

гроші на відкриття закладу, хоча й була дуже розчарована, що Джулієтт облишила кар’єру в галузі мистецтва. Вероніка досі сподівалася, що одного дня Джулієтт переросте своє захоплення випічкою. У свої двадцять вісім вона досі поводилася, як юна дівчина. Вероніка бажала для доньки більш цікавої й інтелектуальної професії, ніж заправляти кав’ярнею. Мати завжди плекала надію, що Джулієтт успадкувала її пристрасть до мистецтва, її і батька Вероніки. Це було в них у крові. Але Джулієтт покинула мистецтво заради своїх круасанів. І врешті-решт мати допомогла їй позикою.

      Джулієтт була меншою, м’якішою подобою старшої сестри Тіммі. Їх розділяв лише рік різниці, і, зростаючи, вони були схожі, як близнючки. Але характером відрізнялись, як день і ніч. Тіммі й Джулієтт обидві були зеленоокі, як батько, і Джулієтт завжди мала трохи зайвої ваги, та все одно була гарненькою. Тіммі була вища й стрункіша, Джулієтт – нижча й кругліша, її жіночна фігура трохи роздалася завдяки випічці, яку вона постійно куштувала, експериментуючи з новими рецептами. А ще вона мала пишні сідниці, через що Тіммі завжди дражнила її. Волосся в неї було біляве, як у Тіммі, але в дитинстві спадало гривою кучерів, тепер же було хвилясте. Воно мало натуральний світлий колір, і Джулієтт була справжньою красунею, коли розпускала його, чого не могла собі дозволити, працюючи. Тож заплітала його в косу, яку відкидала за спину, і ціла хмара м’яких завитків танцювала навколо її обличчя. В усьому Джулієтт була привітна та лагідна й ще малою дівчинкою виявляла материнські задатки. Хотіла дбати про кожного. Тіммі завжди казала, що вона збирає біля себе всіх нікчем світу, особливо чоловічої статі.

      Усі романи Джулієтт починалися з того, що чоловікові, з яким вона зв’язувалася, потрібен був дах над головою, гроші або робота. Спочатку вони спали в неї на кушетці, потім опинялися в її спальні й нарешті діставалися до її банківського рахунку, яким деякий час користувалися для власного задоволення з подачі самої Джулієтт. А потім, остаточно розбалувані нею, покидали її заради іншої. На думку Тіммі, це траплялося аж надто часто, щоб бути випадковістю, – це була закономірність і кепська звичка. Джулієтт завжди примудрялася знайти чергового красунчика, схожого на їхнього батька, який безсоромно користався нею. Жодного гарного хлопця серед багатьох поки що не трапилося, а вони зазвичай жили з нею близько півроку, перш ніж рушити далі. Деякий час Джулієтт плакала, потім знаходила втіху в роботі, вигадувала нові рецепти й набирала ще кілька кіло. Потім з’являвся ще який-небудь хлопець у скруті, схожий на підбитого птаха. Вона була вродлива, приваблива дівчина й ніколи подовгу не залишалася сама. На відміну від Тіммі, яка вже два роки за власним вибором залишалася самотньою, сердячись на себе за колишні помилки, Джулієтт готова була пробачати кожного, включно із собою, і, схоже, так нічого й не навчалася. Але якщо вона когось і ображала, то тільки саму себе. Найсильнішою рисою її особистості була доброта, яка виявлялася в ставленні