Кишеня, повна жита. Аґата Крісті

хоча незабаром мають переселитися у свій власний дім, у тому ж таки Бейдон-Гіт.

      – А ви не змогли сконтактуватися з місіс Персівал Фортеск’ю, коли телефонували туди сьогодні вранці?

      – Вона поїхала в Лондон на цілий день, – пояснила міс Ґріфіт і продовжила свою розповідь. – Містер Ланселот одружився менш як рік тому. З удовою лорда Фредеріка Енстайса. Сподіваюся, ви бачили її фотографії. У «Тетлері», поруч із кіньми. Та на шпальтах іподромної хроніки.

      Міс Ґріфіт трохи перехопило подих, її щоки зарожевіли. Ніл, який швидко помічав зміни в настрої своїх співрозмовників, зрозумів, що це одруження зачепило найчутливіші струни снобізму та романтичного світосприйняття в душі міс Ґріфіт. Аристократизм був для неї аристократизмом, і той факт, що покійний лорд Фредерік Енстайс мав підмочену репутацію у спортивних колах, майже напевне був їй невідомий. Фредді Енстайс пустив собі кулю в лоб, коли розпорядники перегонів зацікавилися підготовкою до змагань одного з його коней. Ніл пригадав, що бачив якісь туманні відомості про його дружину. Вона була дочкою ірландського пера й раніше одружена з пілотом, який загинув у битві за Британію.

      А тепер, схоже, вона одружилася з білою вороною родини Фортеск’ю, бо Ніл припускав, що суперечка з батьком, про яку щойно згадала міс Ґріфіт, стала причиною якогось прикрого інциденту, що негативно позначився на кар’єрі молодого Ланселота Фортеск’ю.

      «Ланселот Фортеск’ю! Що за ім’я! А як назвали другого сина – Персівал?» – Ніл намагався уявити собі, що за людиною була перша місіс Фортеск’ю. Вона мала досить дивний смак у тому, що стосувалося імен…

      Він підсунув до себе телефон, набрав номер телефонної станції й попросив з’єднати його з Бейдон-Гіт, три тисячі чотириста.

      Незабаром чоловічий голос йому відповів:

      – Бейдон-Гіт, три тисячі чотириста.

      – Я хотів би поговорити з місіс Фортеск’ю або з міс Фортеск’ю.

      – Пробачте, але їх немає вдома, обох.

      Інспектору Нілові здалося, що його співрозмовник не зовсім тверезий.

      – Ви їхній дворецький?

      – Так.

      – Містер Фортеск’ю тяжко захворів.

      – Я знаю. Мені вже телефонували й передали це повідомлення. Але я нічого неспроможний удіяти. Містер Вал поїхав на північ, а місіс Фортеск’ю теж відсутня в домі, вона грає в гольф. Місіс Вал поїхала в Лондон, але до обіду вона повернеться, а міс Ілейн теж немає – вона зустрічається зі своїми дівчатками-скаутами.

      – Невже в домі нема нікого, з ким би я міг поговорити про хворобу містера Фортеск’ю? Це важливо.

      – Я, власне, не знаю. – У голосі дворецького звучав сумнів. – Є міс Ремсботтом, але та ніколи не підходить до телефону. Є також міс Дав, вона, можна сказати, виконує обов’язки економки.

      – Будь ласка, покличте до телефону міс Дав. Я говоритиму з нею.

      – Спробую її знайти.

      У телефоні було чутно, як віддаляються його кроки. Кроків, які б наближалися, інспектор Ніл не почув, але через хвилину або дві у слухавці пролунав жіночий голос:

      – Це міс Дав, я слухаю вас.

      Голос