Крутість тобі личить. Як перестати сумніватися в собі й почати жити на повну. Джен Сінсеро

серйозно нашкодити комусь іще в процесі[20]?

      Коли ми переживаємо, щ́о інші можуть подумати про нас, замість того щоби радіти тій людині, якою ми є, ми наче накриваємося мокрою ковдрою і відмовляємося від усіх принад життя.

      Так, це частина нашого інстинкту виживання, тож ми переймаємося, чи не виженуть нас із племені і чи ми, відтак, не помремо від переохолодження, голоду або чи не з’їдять нас вовки. Але позаяк у нас є розум і здатність уявляти все, що спадає нам на думку, очевидною є й інша версія, що теж доволі правдоподібна: ти можеш піти з племені і започаткувати чи знайти інше, яке більше пасуватиме твоєму стилю. Ти здатен не тільки почати робити те, що тобі подобається, в оточенні людей, яких ти обожнюєш і з якими маєш якісь стосунки, а й одного дня усвідомити, що ти більше не пам’ятаєш імен людей, схвалення яких колись так відчайдушно чекав, і навіть думав, що помреш без нього.

      Ніхто з тих, хто будь-коли вчинив щось велике, нове чи варте захоплення, не зробив цього зі своєї зони комфорту.

      Відтак вони ризикували, що їх піднімуть на сміх, що вони програють, а може, навіть помруть. Подумай про братів Райтів[21]. Ти можеш уявити, який шлях вони пройшли?

      Маргарет: Ви чули про нещасну Сьюзен?

      Рут: Сьюзен Райт?

      Хелен: Така ганьба. Нещасна вона жінка.

      Рут: А що сталося?

      Маргарет: Ну, її сини…

      Хелен: Ніби вона вже не вистраждала достатньо. Ледь не померла, поки народила двох таких великих хлопців. Вони ж були майже як буйволи, а тут таке.

      Маргарет: Здається, її обидва сини…

      Хелен: Ти будеш доїдати пудинг? Не проти, якщо я візьму?

      Рут: Та кажи вже, Маргарет!

      Маргарет: Ну, це може прозвучати трохи дивно, але вони…

      Хелен: І зараз її сини думають, що вони можуть літати. Який сором!

      Маргарет: …Її сини думають… вони думають, що можуть літати.

      Рут: Думають, що вони можуть літати?

      Маргарет: Так, вони думають, що можуть літати. Вони більше ні про що не говорять.

      Хелен: А вона ж нещодавно пофарбувала будинок. Вони тепер, напевно, будуть змушені поїхати з міста…

      Як тільки ти відходиш на крок від стада і дозволяєш засвітитися своєму справжньому «я», одразу відчуваєш, немов стоїш перед ротою солдатів, які збираються тебе розстріляти (особливо якщо те, що ти хочеш зробити, є чимось надзвичайним і виходить за межі зони комфорту інших). Ось чому так багато людей із криком утікають від життя, якого вони так прагнуть. Дозволити, щоб на тебе лише поглянули, – уже ризик. От, наприклад, як ми ставимося до знаменитостей: кожен їхній рух критикують, обговорюють, оцінюють, їх намагаються сфотографувати без макіяжу. Не дивно, що половина з них опиняється у реабілітаційних центрах.

      Ти відповідальний за те, що кажеш і робиш. Але ти не відповідальний за те, що інших людей це бісить.

      Коли двоє людей прийшли в кінотеатр на один і той самий фільм, то одна людина може просидіти увесь сеанс із почервонілими очима,

20

Я маю на увазі, завдати фінансових збитків, спричинити якусь огидну річ, зіпсувати систему водопостачання чи поневолити населення. Щось на зразок цього. Те, що засмучує твою матір, засуджує твій батько чи злить твоїх друзів, я не кваліфікую як «серйозну шкоду». (Прим. авт.)

21

Брати Вілбер та Орвілл Райти – американські авіаконструктори, льотчики, піонери авіації.