Мрій правильно. Як зрозуміти, чого ти насправді бажаєш і як цього досягти. Барбара Шер

завести нових друзів або спробувати щось нове; вони застерігали її, нагадуючи бути обережною, робити тільки безпечні речі, ніби загроза чатувала на кожному кроці. Обоє – і мама, і тато – були молодшими дітьми в родинах іммігрантів, чиє життя в новій країні суворо контролювали старші брати й сестри. У результаті батькам Алісії бракувало ініціативи, здатності самостійно приймати рішення та досвіду, який би з часом забезпечив їхню впевненість. Навіть знаючи, що сигнали, які ми отримуємо, є дурними, вони все одно засвоюються. Саме так ми вчимося. Наш розум влаштований так, щоб оберігати нас від небезпеки, і маленькій дитині найлегше запозичити ці голоси, які б постійно нагадували, що світ сповнений загроз.

      Алісія ніколи не говорила батькам, що вони були надто боязкими, але їхні голоси міцно засіли в її голові. Тепер щоразу, зважуючись на сміливий учинок, вона починає панікувати й намагається все відмінити. Вона йде з нових місць роботи, ледве розпочавши працювати, скасовує побачення, уникає компанії.

      2. Ваші батьки були настільки далекі від контролю, що ви самі вигадали цей «батьківський голос».

      Якщо ваші батьки були безвідповідальними, ненадійними або некерованими, вам доводилося брати на себе їхні обов’язки. Яким чином? Ви самі створили «батьківський голос», що нагадував вам про безпеку, сварячи вас чи закликаючи бути дисциплінованим і не ризикувати. Чим менше контролю забезпечували ваші батьки, тим сильнішим був голос, вигаданий вами самотужки.

      Питання контролю та магія

      Ми, люди, робимо дивні речі через страх, ніби ми втрачаємо контроль над нашим світом. І тоді ми звертаємося до магії. Ми намагаємося контролювати всесвіт за допомогою маленьких ігор. Насправді дуже мало чого можна зробити, щоб повністю убезпечити своє життя: хвороби, війна та погода здатні вплинути на нас у будь-який час. Тваринам якось вдається жити із цією безпорадністю, але ми не можемо її витримати, тому вдаємо, ніби щось робимо. Надін дуже вимогливо ставиться до свого одягу. Він має бути чистим і лежати в шафі в ідеальному порядку. Так вона вирішила для себе ще в дитинстві. Це її форма магії. Наче індіанський танець замовляння дощу. Це дозволяє їй думати, що вона має якийсь вплив на непідконтрольний Всесвіт. Як це проявляється? А так, що суворий «батьківський голос» каже їй: «Подивися на себе! Ти забруднила сукню. У тебе дірки в шкарпетках. Ти просто опудало». Щороку ставки підвищуються…

      Зараз у голові Надін оселився тиран, безжальніший за будь-яких батьків, який контролює кожен її крок. Поки вона не зрозуміє, що охайно складений одяг не перетворить її маму на нормальну, вона, немов заручниця, приречена поводитися саме так.

      3. У вашій родині заборону виявляли мовчки – ви ніколи не чули голосу, але відчували, немов категоричне «ні» бринить у повітрі.

      Іноді голос у вашій голові добре прихований, як у випадку Сінді. У неї було чудове дитинство, яке вона згадує з любов’ю. Батьки, здається, ніколи не боялися, бо все контролювали. «Нічого поганого зроду не траплялося в нашому будинку. Усі були добрими одне до одного, усе робили правильно.