Світанок української держави. Люди, соціум, влада, порядки, традиції. Віктор Горобець

нестабільності полково-сотенних структур Гетьманату, особливо в третій чверті XVІІ ст., є приклади численних переоблаштувань, що випали на долю Гадяцького полку. Одну з його частин при складанні Реєстру 1649 р. було переформовано на сотню у складі Полтавського полку, а на базі іншої – значно більшої – створено Гадяцький ключ, що виділявся на ранг гетьманові. У 1661 р. ключ було ліквідовано і замість нього утворено Зінківський полк у складі дванадцяти сотень. Щоправда, спроби козацтва відновити полково-сотенну структуру з центром у Гадячі чи Зінькові були ще раніше, з кінця 50-х років, коли у документах зустрічаються згадки про полковників гадяцького та зіньківського Павла Апостола і Севастьяна Іванова, котрі перебувають під булавою опозиційного до І. Виговського самопроголошеного гетьмана І. Безпалого. У ході проведеної гетьманом Іваном Самойловичем адміністративної реформи Зіньківський полк було ліквідовано, три його сотні (з центрами в Зінькові, Опішні та Ковалівці) передано до складу Полтавського полку, а на базі решти дев’яти – утворено Гадяцький полк. Зіньківська, Опішнянська і Ковалівська сотні були повернуті полку вже гетьманом Іваном Мазепою в 1687 р. Щоправда, у 1720-х роках Котелевська сотня перейшла до складу слобідського Охтирського полку, а Бірківська – ліквідована.

      Тоді ж до існуючих раніше додалася ще друга сотня в Гадячі, Опішні і Зінькові, Ковалівці і Комишні[31]. Напередодні ліквідації полково-сотенного устрою Гадяцький полк налічував уже вісімнадцять сотень[32]. Щоправда, вже в матеріалах Генерального опису Лівобережної України 1765–1769 років до Гадяцького полку віднесено лише дванадцять сотень, а, скажімо, Ковалівська сотня приписана до Миргородського, в Комишні показана одна сотня, як і в Опішні [33].

      Ще більш драматичною видалася доля Кропивнянського полку, в якому за Реєстром 1649 р. нараховувалося чотирнадцять сотень (близько двох тисяч козаків-реєстровців).

      У ході громадянської війни 1657–1658 років полк зазнав значних руйнувань і гетьман І. Виговський розформував його, створивши натомість Лубенський полк. До його складу, крім чотирьох кропивнянських сотень, увійшли також сім сотень Миргородського полку та дві Полтавського.

      В останній чверті XVІІ – середині XVІІІ ст. на Лівобережжі стабільно існувало десять полків: Ніжинський, Чернігівський, Стародубський, Прилуцький, Київський, Переяславський, Лубенський, Гадяцький, Миргородський і Полтавський. Щоправда, час від часу виникали ідеї щодо зміни існуючого порядку. Наприклад, гетьман Іван Скоропадський у 1713 р. ініціював створення одинадцятого полку – Глухівського – через виділення з Ніжинського полку Глухівської, Воронезької, Кролевецької, Коропської, Конотопської і Новомлинської сотень. Зважаючи на перенесення в 1708 р. за наказом Петра І гетьманської резиденції з Батурина до Глухова, певні резони в тому, аби підвищити значення цього прикордонного з Російською державою містечка, звичайно ж, були. Але справжні мотиви ініційованої гетьманом адміністративної реформи крились в іншому – підвищенні службового статусу

31

ЦДІАУК. – Ф.51, оп. 3, т. 1, спр. 541. – Арк. 23; спр. 541а. – Арк. 5.

32

Лятошинський М. В. Історичний курс територіального складу Полтавщини // Історично-географічні записки. Вип. 3. – К., 1928. – С. 204; Gajecky G. e Cossack Administration оf he Hetmanate. – Vol. 1–2. – Cambridge, Mass., 1978. – P. 355–356.

33

Генеральний опис Лівобережної України 1765–1769 рр. Покажчик населених пунктів / Ред. І. Л. Бутич. – К., 1959. – С. 13–16, 35.