Світанок української держави. Люди, соціум, влада, порядки, традиції. Віктор Горобець

були значно більшими. Наприклад: Київський полк обіймав площу 20 тис. км², а Ніжинський – аж понад 30 тис. км². Так само і стосовно кількості населення: якщо до компуту (чисельний стан, або інакше – поіменні реєстри козацького війська – В. Г.) Чернігівського полку в 1649 р. було записано 997 козаків, а Ніжинського – 991, то Корсунський полк об’єднував у своїх лавах аж 3472 реєстровців, а Чигиринський – 3222[28].

      З часом адміністративно-військова структура зазнавала змін: одні полки існували короткий час, інші – то зникали, то знову з’являлись. Зокрема, після 1649 р. було організовано Паволоцький полк, з Ніжинського полку виділився Стародубський, а на прикордонні Гетьманату постали Турово-Пінський, Подільський (називався також Могилевський чи Придністрянський), Волинський і Білоруський (інша назва Чауський) полки. Загалом у перші десятиліття існування Гетьманату кількість полків коливалась у межах від 20-ти, за інформацією одних джерел, до 35-ти, згідно з іншими (називали також показники і в 30, 27, 22 тощо)[29].

      На конфігурації адміністративних кордонів між полками, розмірі останніх і їхній кількості (крім впливу зовнішнього чинника) немалою мірою відбивався і перебіг політичної боротьби всередині Гетьманату, який з кінця 1650-х і аж до середини 1670-х років був позначений неабияким градусом напруження і конфронтації. Прикладами впливу внутрішньополітичної боротьби на зміну територіальних меж полків насамперед слугують дії гетьмана Івана Виговського, котрий у 1658 р. як покарання полтавській старшині за заколот, а водночас і як засіб послаблення впливу полтавців на політичне життя в державі, передав цілий ряд полтавських сотень до складу сусідніх полків.

      Досягти реваншу полтавчанам пощастило лише на початку 70-х років, коли до полку було прилучено ряд сотень, що перебували під владою чи сильним впливом чигиринського гетьмана П. Дорошенка, і саме від того часу Полтавський полк, у складі якого відтепер нараховувалось аж 17 сотень, став одним із найбільших на Лівобережжі.

      Певною мірою гібридний тип впливу зовнішньої і внутрішньої політики Гетьманату на процес адміністративного облаштування козацької держави спостерігаємо в діях гетьманського уряду Богдана Хмельницького щодо територіально-адміністративного розмежування північних лівобережних полків Гетьманату. Так, у процесі формування полково-сотенної структури козацької України стародубські й новгород-сіверські землі були включені не до складу територіально ближчого до них полку з центром у Чернігові, а до Ніжинського. Відомий дослідник історії Стародубщини Олександр Лазаревський був переконаний, що причиною цьому послужили переважно політичні чинники.

      Адже на момент звільнення Стародубського і НовгородСіверського повітів з-під влади коронної і великокнязівської адміністрації Чернігівський полк після смерті полковника Мартина Небаби і спустошення у ході кампанії 1651 р. переживав не найкращі часи. Лазаревський навіть стверджував, що в цей час «Чернігівський

28

Див.: Реєстр Війська Запорозького 1649 року. – К., 1995. – С. 592.

29

Літопис Самовидця / Вид. підготував Я. І. Дзира. – К., 1971. – С. 22.