Маг. Джон Фаулз

кремезний австралієць років тридцяти з гаком і сперся на одвірок.

      – Чарлі! – крикнула Алісон. – Цей хлопець тільки дозволив мені помитися в його ванні. Це дрібниця.

      Чолов’яга повагом кивнув і застережливо звів угору грубого пальця. Відштовхнувшись від одвірка, він випростувався й пішов геть непевною ходою.

      – Чарівливий хлопець.

      Алісон глянула на свою долоню.

      – Чи сидів ти два з половиною роки в японському таборі для військовополонених?

      – Ні. Чого б то?

      – А Чарлі сидів.

      – Бідолашний Чарлі.

      Ми змовкли.

      – Еге ж, австралійці – неотесані простаки, зате англійці – зарозумілі жевжики.

      – Якщо ти…

      – Я піджартовую з Чарлі, бо він закохався в мене й любить такі жарти. Але ніхто інший не сміє кпити з нього при мені.

      Знову запала мовчанка.

      – Пробач.

      – Нема за що.

      – Є за що. За те, що я умовлявся з тобою на завтра.

      – Ні. За твоє ставлення до Чарлі.

      Хоч я й образився за цей урок мистецтва не чванитися, та мало-помалу Алісон спонукала мене розговоритися про самого себе – ставила прямі, грубуваті питання й слухати не хотіла пустопорожніх словес. Я розповів, що таке бути генеральським синком, описав свою самотність – цього разу не красувався, а старався якнайкраще пояснити свою сутність. У цій дівчині я відкрив дві риси. По-перше, за її жорсткістю й прямотою крився великий талант лестити чоловікам, укоськувати їх і дипломатично поводитися в сексуальних справах. По-друге, її дар зачаровувати полягав як у щирості душі, так і в незаперечній вірі в красу та привабливість свого тіла й обличчя. Зовсім не по-англійському Алісон могла раптово блиснути правдивим словом, серйозною думкою й напливом зацікавлення.

      Я замовк. Відчував, що вона спостерігає за мною. За якусь мить глянув на її обличчя із скромним задумливим виразом. Зовсім інша особистість.

      – Алісон, ти мені подобаєшся.

      – Мабуть, ти мені теж. Маєш гарні уста, як на жевжика.

      – Ти перша австралійська дівчина в моєму житті.

      – Джонні Бульчик ти мій бідолашний.

      Усі лампи, крім однієї тьмяної, вже давно згашено, і захмелені гості, як зазвичай буває, попарно примостилися на всіх меблях і на кожному клапті підлоги. Вечірка розпалася на парочки. Меґґі кудись запропастилася, Чарлі поринув у мертвий сон на підлозі в спальні. Я танцював із Алісон, наші тіла невпинно наближались одне до одного. Я поцілував її волосся, тоді шию. Стиснувши мені руку, дівчина пригорнулася до мене.

      – Може, підемо наверх?

      – Йди перший. За хвилинку буду.

      Вона вислизнула з обіймів, і я рушив додому. Алісон з’явилася за десять хвилин. Насторожено усміхаючись, зодягнена в біле, вона стояла на порозі – маленька й худенька, невинна й зіпсута, шорстка й ніжна, бувала початківка.

      Увійшла. Я замкнувся, й ми цілувалися хвилину, дві, в пітьмі, спершись на вхідні двері. Раптом долинули чиїсь кроки, хтось двічі різко стукнув. Алісон затиснула мені рота долонею. Знову подвійний стук. І знову. Вагання. Калатання сердець.