Син начальника сиріт. Адам Джонсон

на стіл і сказали зняти сорочку.

      Коли стерновий побачив оголені Чонові груди, то весело вигукнув:

      – А, незайманий! – і всі зареготали.

      – Слухайте, – засумнівався Чон До. – А чи треба так? Я ж навіть не жонатий.

      – Ну й нехай, – відповів капітан. – Я тебе зараз оженю з найкрасивішою жінкою на світі!

      Поки стерновий із першим помічником гортали календар з актрисою Сан Мун, капітан натрусив у ложку чорнильний порошок і замісив із кількома краплями води в рідкувату пасту. Календар давно висів у рубці, але Чон До ніколи особливо до нього не придивлявся, бо календар відгонив тим самим патріотизмом, який транслювався через гучномовці. Кіно він краєм ока бачив, може, двічі в житті, і це були китайські фільми про війну, які показували його загонові, коли погода не підходила для підземних навчань. Звісно, йому інколи траплялися на очі афіші з фільмами Сан Мун, але вони наче його й не стосувалися. Тепер, дивлячись, як перший помічник зі стерновим гортають той календар, обговорюючи, з якої картинки краще взяти обличчя, він дещо їм позаздрив: вони пригадували відомі сцени й цитати з фільмів із народною артисткою КНДР. Чон До побачив, які глибокі й печальні очі в Сан Мун, помітив тоненькі зморшки навколо них – свідчення сильної волі перед лицем утрат, – і мусив зібрати всі сили, щоб придушити в собі спогади про Руміну. І водночас сама думка про портрет – будь-чий, зрештою, – який завжди житиме над твоїм серцем, видавалася йому надзвичайно привабливою. Чому ми навіки не набиваємо на своєму тілі зображення всіх тих людей, які для нас по-справжньому важливі? І тут Чон До згадав, що зараз у нього немає жодної такої людини – тому йому зараз і наколють на грудях портрет ніколи не баченої актриси з календаря в рубці рибальського судна.

      – Якщо вона відома актриса, – припустив Чон До, – то всі в країні її впізнають і зрозуміють, що вона не моя жінка!

      – Це татуювання, – пояснив капітан, – для американців і південних корейців. Для них це просто буде жіноче обличчя.

      – Правду кажучи, – зізнався Чон До, – я не знаю навіть, чому ви, хлопці, наколюєте на грудях портрети дружин.

      Другий помічник сказав:

      – Так ми ж рибалки!

      – Щоб можна було впізнати тіло, – уточнив стерновий.

      Мовчазний машиніст додав:

      – Щоб вона завжди була поряд, коли про неї думаєш.

      – Як шляхетно звучить! – посміхнувся перший помічник. – Але це й для дружин робиться. Вони вважають, що чужа жінка не спатиме з чоловіком, у якого таке татуювання, хоча буває по-різному й дівчата трапляються всякі.

      – Причина лише одна, – мовив капітан. – Це робиться для того, щоб вона завжди була у твоєму серці.

      Чон До замислився над цим. У нього виникло дитяче питання, питання людини, незнайомої з любов’ю в жодному її вияві:

      – То ви оселяєте Сан Мун назавжди в моєму серці?

      – Ох, юначе, – промовив капітан, усміхаючись до всіх, хто зібрався навколо. – Вона – актриса. Коли ти бачиш її в кіно, це не зовсім вона. Це просто її героїні.

      – Я не бачив її фільмів, – зізнався Чон До.

      – Ну