Біла принцеса. Філіппа Ґреґорі

яким вітають рівного собі. Було важко вирішити, якою має бути висота цього реверансу. Ми присіли на середню висоту, а леді Марґарет зовсім трохи. Хоч нині мою матір знають просто як леді Грей, її коронували королевою Англії, і ця жінка була її фрейліною. А тепер, хоч леді Марґарет плаває на королівській баржі, її син досі не коронований; вона й називає себе «ваша світлість мати короля», та він досі не має на голові корони монарха Англії; він лише привласнив тіару, яку Ричард вдягав на шолом, тож повинен чекати своєї коронації. Я швидко заплющила очі від думки про золоту тіару на шоломі й побачила усміхнені карі очі Ричарда, які дивилися на мене крізь забороло.

      – Я хочу поговорити з містріс Єлизаветою сам на сам, – сказала моїй матері леді Марґарет, не потурбувавшись привітатися бодай одним словом.

      – Ваша милість, принцеса Єлизавета Йоркська, може провести вас до моєї приватної кімнати, – спокійно відповіла моя мати.

      Я пішла першою. Йдучи, я відчула на собі пильний погляд леді Марґарет і відразу подумала про свій вигляд. Я боялася, що хитаю стегнами або підкидаю голову. Відчинила двері, увійшла до приватної кімнати матері й обернулася до леді Марґарет, яка сіла без запрошення у велике крісло.

      – Ви можете сісти, – сказала вона, і я опустилася в крісло навпроти неї і чекала.

      У мене пересохло в горлі. Я проковтнула слину, сподіваючись, що леді Марґарет нічого не помітила.

      Вона оглянула мене з голови до ніг, ніби я прийшла проситися до неї на службу, а тоді всміхнулася.

      – Твоя мати завжди була красунею, і ти дуже схожа на неї: гарна, струнка, шкіра гладенька, мов пелюстки троянди, й волосся водночас золоте й бронзове. Немає сумніву, що в тебе будуть гарні діти. Я сподіваюся, ти ще пишаєшся своєю вродою? Ти ще марнославна, чи не так?

      Я не сказала нічого, і вона прочистила горло, пригадавши мету свого візиту.

      – Я прийшла поговорити з тобою наодинці як друг, – сказала вона. – Ми розлучилися погано.

      Ми розлучилися як дві скандалістки. Але тоді я була переконана, що мій коханець уб’є її сина й зробить мене королевою Англії. Проте вийшло так, що її син убив мого коханця і моя доля опинилася у її біленьких ручках, обвішаних важкими перснями.

      – Я жалкую, що так сталося, – сказала я з нещирістю, яку не дуже намагалася приховати.

      – Я теж, – сказала вона на мій подив. – Я буду твоєю свекрухою, Елізабет. Мій син одружиться з тобою попри все.

      З мого боку було б марно гніватися на її «попри все». Ми зазнали поразки, мої надії на щастя й на те, що я стану коханою королевою Англії, загинули під копитами вершників Стенлі, якими командував її чоловік.

      Я похилила голову.

      – Дякую вам.

      – Я буду для тебе доброю матір’ю, – сказала вона з переконливими нотками в голосі. – Ти зрозумієш, коли познайомишся зі мною ближче, що в мене багато нерозтраченої любові і я маю природжений талант бути вірною у своїх почуттях. Я сповнена рішучості виконати волю Бога, а я переконана, що Бог обрав