Название | Біла принцеса |
---|---|
Автор произведения | Філіппа Ґреґорі |
Жанр | Исторические любовные романы |
Серия | |
Издательство | Исторические любовные романы |
Год выпуска | 2013 |
isbn | 978-966-14-8390-2, 978-966-14-8309-4, 978-1-4516-2609-4, 978-966-14-8387-2, 978-966-14-8391-9, 978-966-14-8389-6 |
Він побачив зневагу на моєму обличчі й кивнув, погоджуючись зі мною.
– Я знаю «тимчасових служителів», – сказав він. – Так, я їх знаю. Людей, які приєднуються до переможця. Думаєш, я не розумію, що вони були б найближчими друзями Ричарда, якби він переміг під Босвортом? Думаєш, я не знаю, що вони перебіжать до кожного, хто виграє битву між мною і новим претендентом? Ти думаєш, я не знаю, що кожен із них є моїм найкращим другом лише тому, що я переміг у битві в той знаменний день? Думаєш, я не протиставляю тих дуже й дуже небагатьох, які були зі мною в Бретані, тим дуже й дуже багатьом, які перебувають зі мною в Лондоні? Думаєш, я не знаю, що кожен новий претендент, який переміг би мене, робив би те саме, що роблю я, – змінював закон, роздавав багатство, намагався б завести друзів і підтримувати їхню лояльність?
– Який новий претендент? – прошепотіла я, вибравши одне слово з його тривожного монологу. Я похолола від страху, що він чув про хлопця, котрий ховається десь у Європі й, можливо, написав моїй матері. – Що ти маєш на увазі, який новий претендент?
– Будь-який, – різко відповів він. – Сам Христос не знає, хто тепер перебуває у схованці. Мені розповідають про хлопця, але ніхто не може сказати мені ні де він є, ні як він себе називає. Лише Бог знає, що робили б люди, якби їм довелося вислухати бодай половину історій, що їх я вислуховую кожного дня. Джон де Ла Поль, твій кузен, заприсягся мені в лояльності, але його мати, сестра твого батька, й він був названий наступником Ричарда – не знаю, чи можу я довіряти йому. Френсис Ловел – найбільший друг Ричарда – заховався десь у святилищі, й ніхто не знає, чого він хоче й що планує або з ким він змовляється. Нехай мені допоможе Бог, я навіть переживаю такі хвилини, коли сумніваюся у твоєму дядькові Едвардові Вудвілі, а він перебував у моєму оточенні ще в Бретані. Я відкладаю визволення твого зведеного брата Томаса Грея, бо боюся, що, приїхавши до Англії, він не стане моїм лояльним підданим, а буде ще одним рекрутом для них – хоч би ким вони були, хоч би чого вони чекали. Потім існує Едвард, граф Ворікський, він серед тих, хто гуртується навколо твоєї матері, готуючи себе до чого? До зради? Я оточений твоєю родиною, і я не довіряю нікому з них.
– Едвард ще дитина, – швидко