Сяйво. Стівен Кінг

той з’явився за якихось двадцять хвилин. Роздивився на місці.

      – Задавили когось? – спитав він.

      Ел вже підважував домкратом зад машини, а Джек послаблював зажимні гайки.

      – Бог милував, нікого, – відповів Ел.

      – Хай там як, а я, либонь, уже рушатиму додому. Заплатиш мені вранці.

      – Чудово, – кинув Ел, не підводячи голови.

      Удвох вони без проблем поміняли шини і разом поїхали додому до Ела Шоклі. Ел заїхав у гараж і вимкнув двигун «яга».

      У занишклій темряві він сказав:

      – Я кидаю пити, Джекі-бой. Годі вже. Свого останнього «марсіянина» я вже вбив.

      І тепер, спітнілому в цій телефонній будці, Джеку раптом дійшло, що він ніколи не сумнівався в здатності Ела це здійснити. Він тоді поїхав собі додому у «фольксвагені» з ввімкнутим радіо, звідки якийсь диско-гурт провідним талісманом у передсвітанковий дім[45] знову й знову виспівував: «Роби це будь-яким способом… яким схочеш… роби це будь-яким способом, якщо хо’…»[46] Не мало значення, як голосно він чув тоді верещання коліс, той удар. Бодай на мить замружуючись, він бачив те єдине колесо з виламаними шпицями, що стирчать у небо.

      Увійшовши, він побачив, що Венді спить на дивані. Він зазирнув до кімнати Денні, Денні міцно спав у своєму ліжечку, лежачи на спині, його рука все ще ховалася в гіпсі. У делікатно процідженому жеврінні ліхтаря знадвору йому було видно темні обриси на алебастровій білизні, де розписалися лікарі й медсестри з педіатрії.

      «То був нещасний випадок. Він упав зі сходів».

      (ох ти ж брудний брехун)

      «То був нещасний випадок. Я не стримав свого норову».

      (довбаний ти п’яндилига, покидь, шмаркля богом висякана з носа і більш ніхто)

      «Слухай, агов, нумо, прошу, просто нещасний випадок…»

      Але останнє виправдовування відігнав геть образ того стрибаючого ліхтаря, з яким вони нишпорили в посохлих листопадових бур’янах, шукаючи розпластане тіло, що за всіма правилами пристойності мусило там лежати, очікуючи на поліцію. Не мало значення, що за кермом сидів Ел. Бували інші вечори, коли кермував Джек.

      Він підтягнув на Денні ковдру, пішов до їхньої спальні й дістав з верхньої полиці шафи іспанський пістолет «Ляма» тридцять восьмого калбіру[47]. Той лежав у взуттєвій коробці. Майже годину він просидів на ліжку з пістолетом, дивлячись на нього, причарований його смертельним блиском.

      Уже займався світанок, коли він знову поклав його до коробки, а коробку поклав назад у шафу.

      Того ранку він зателефонував Бракнеру, завучу, і попрохав зробити йому ласку, пересунути його уроки. У нього грип. Бракнер погодився, але з меншою люб’язністю, ніж зазвичай. Останній рік Джек Торренс був надзвичайно вразливим до грипу.

      Венді зробила йому яєчню й каву. Їли вони мовчки. Єдині звуки долітали з заднього подвір’я, де Денні здоровою рукою весело ганяв свої іграшкові вантажівки по купі піску.

      Вона почала мити посуд. Стоячи спиною до нього, промовила:

      – Джеку.

45

Алюзія на роман лауреата Пулітцерівської премії, письменника Наварра Скотта Момадея (нар. 1934) «Дім створений зі світанку» (Navarre Scott Momaday – «House Made of Dawn», 1968), де йдеться про американського індіанця, який повертається з Другої світової війни алкоголіком і безперервно п’є, переживаючи купу драматичних пригод, втрачаючи людський образ, аж поки не повертається в резервацію до свого племені, де через ритуально-містичний «біг мертвих» врешті позбавляється алкоголізму.

46

«Do It Any Way You Wanna» – хіт 1975 року фанк-гурту «People’s Choice», у якому весь час повторюється одна й та сама фраза.

47

«Llama» – заснована 1904 року іспанська компанія, що виробляла якісні й гарні на вигляд револьвери та пістолети, збанкрутувала 2005 року.