Не опускаючи очей…. Вадим Крищенко

її мотив…

      Та рідна пісня,

      Як татарське зілля,

      Мене знов кличе

      Ув обійми див.

      Пливе ріка,

      Де човники і шхуни

      Моїх видінь

      На білім папірці.

      Я вдячний долі:

      Зовсім не шкодую,

      Що скупаний

      Колись у цій ріці.

      Ріка життя…

      Ще скільки простягнеться?..

      Та втішений,

      Що можу проректи:

      Ріка життя

      Тече із мого серця,

      Щоб у твій день,

      Вкраїно, протекти.

ХТО Є ХТО

      Хто є хто – це розгледіти важко,

      Коли зло носить маску добра

      І шуліка, немов райська пташка,

      Біле пір’я собі підбира.

      Хто є хто – помилитися можна, —

      Ми не маги, якісь мудреці.

      Лиш признаюся: помилка кожна

      Залишає на серці рубці.

ЯК УПАДУ

      Як упаду… Вітрам віддам свій голос.

      А вічну думу – полю і садам.

      Крізь мене проросте тужавий колос

      На тиху згадку, добрі люди, вам.

      Перетворюся у дощі навкісні,

      В громи весняні, в запах полину.

      І озовуся у нехитрій пісні,

      Що в синій вечір сколихне струну.

      Як упаду… Віддам я небу очі —

      Хай котить сонце тепле, осяйне.

      І, може, хтось під небом цим захоче

      Із пам’яті покликати мене.

      Як упаду… На листі калиновім

      Писатиму із дальності листи,

      Бо хочу з вами стрітися у слові,

      У ріднім слові віри й доброти.

ПІСНЯР

      У годину чорну й грізну

      Він озвучив людям пісню,

      Що покликала до волі,

      Бо прийшла на те пора.

      І, осиливши дорогу,

      Засурмила перемога,

      Обняла людей щасливих,

      Що… забули пісняра.

ВСЕ БУДЕ ТАК, ЯК БУДЕ

      Пориви час остудить

      І стишаться громи.

      Все буде так, як буде.

      Чи так, як прагли ми?

      Не буду гнівно гудить

      Життя уперту суть.

      Все буде так, як буде.

      Чи так повинно буть?

ОПТИМІСТИЧНЕ

      Воскреслі у вогні

      Знамена піднесем…

      Ми будем на коні,

      Хоча ще під конем.

      В житті своє візьмем,

      Не втопимось в багні…

      Хоча ми під конем,

      Та будем на коні.

      Нікчемне, беручке, мов клей, —

      До всіх вчепитись може…

      Уміймо забувати зле

      І пам’ятать хороше.

      Крізь втому, котра спину гне,

      Крізь біль невдач і крики

      Хай не заступить нам дрібне

      Побачити велике.

МОЛИТВА

      Дай, Боже, нам своєї сили

      І мужності своєї дай,

      Щоб ми від зла оборонили

      Себе і свій стражденний край.

      Дай, Боже, нам своєї віри,

      Що ми народ – були і єсть!

      Хай недруга лихі сокири

      Пощербляться об нашу честь.

      Дай, Боже, нам усе згадати

      І усвідомити, що є,

      Дай