За двома зайцями. Михайло Старицький

Боїться, значить, щоб не одбив дівчини.

      Степан. Одбив би я йому печінки!

      Другі. О! Він хваткий!

      1-й бас. А в тебе уже є коханка?

      Степан. Що ти їх слухаєш? Верзуть теревені!

      Дехто. Єсть, єсть…

      1-й бас. А хто?

      Хлопець. Галя Лимаришина.

      1-й бас. Гарна?

      Хлопець. Чудо яка!

      Степан. Ти-бо мені, гляди, і честь знай, бо язика й полатати можна!

      Хлопець. Що ж я сказав? От напасть!

      Другі. Цитьте! Он Голохвостий іде!

      Вихід III

      Ті ж і Голохвостий.

      Дехто. Здрастуйте, Свириде Петровичу, а ми вас оце згадували…

      Голохвостий. А, хорошо, добре…

      Степан (набік).Шкода, що не чув!

      Голохвостий (подає декому руку, а решті кланяється згорда).Меня таки вездє споминають: значить, моя парсона у шику!

      Степан (набік).Як свиня в дощ!

      Голохвостий (вийма цигарницю).Нєт лі у кого иногда сірника?

      Хлопець. Ось у мене єсть. (Запалює йому).А мені, Свириде Петровичу, можна одну взяти?

      Голохвостий. На! Може, чи не угодно ще кому? Цигарка первий сорт!

      Дехто. Давайте, давайте! (Закурюють).Нічого собі!

      Голохвостий. Нічого! Понімаєте ви, як свині у апальцинах! Це шик – не цигарки! Каждая стоїть п'ять копеєк; значить, примєром: затягся ти, а уже п'яти копеєк нема.

      Xлопєць. От дорогі!

      Степан (набік).Бреше гладко!

      Дехто. Ви таки кидаєте силу грошей!

      Голохвостий. Чаво мінє дєньог жалєть? Главноє дєло сабє удовольствіє! Можеть, у меня їх іногда перегорєло сколько тисячов, дак зато ж вийшов образованним, как первий дворанин!

      Степан (тихо до других).Такого дворанина під тина!

      Другі. І правда: надів жупан та й дума, що пан.

      Голохвостий. Тепьор, слєдственно, меня по всєх усюдах первим хвисоном принімають; а почому? Потому, што я умєю, как соблюсти свой тип, по-благородньому говорить понімаю!

      Степан (вголос).А по-собачому, добродію, часом не вмієте?

      Дехто сміється.

      Голохвостий. Ще нєт! Прийдьоться хіба-развє од вас науку получить!

      Степан. Ви таки, як бог дасть, на мою науку дочекаєтесь!

      Голохвостий (згорда).Наведіть сначала себя палітурою!

      Степан. Цур дурня та масла грудку!

      Другі. Та годі вам!

      Голохвостий. Невєжество шмаровозне! Што з вами тут фиксатуарнічать? Єщо уберешся в мужичество!

      Хлопець. Скажіть-бо, будь ласка, хоч що-небудь по-хранцюзькому!

      Голохвостий. Да што ви понімаєтьо?

      Хлопець. А яке убрання на вас, Свириде Петровичу, – чудо! Певно, дороге!

      Голохвостий. Конєшно, не копеєшне! Хвисонистої моди і загрянишного матеріалу, да і шив, можно сказать, первий магазин. От ви думаєтьо, што плаття – лиш би што, а плаття первоє дєло, потому што по платтю всякого стрічають.

      Степан (до других).А по уму виряджають!

      Голохвостий