За двома зайцями. Михайло Старицький

Свиридович. Де ж я їх буду шукати? Та їх і кавалер проведе.

      Явдокія Пилипівна. Та проведуть… кавалерів за ними, як полови за зерном, а все-таки страшно.

      Прокіп Свиридович. Не бійся – не ма-ненькі. (Позіха здорово).Ой господи помилуй мене, грішного раба свого! (Знов позіха і хрестить рота)гЧого це я так позіхаю?

      Явдокія Пилипівна (позіха й собі).Оце! Ти позіхаєш, а я за тобою.

      Прокіп Свиридович (позіха знов).Пху на тебе, сатано! Позіхнув так, що трохи рот не роздерся!

      Явдокія Пилипівна. Та затуляв би рота, а то так негарно дивитись, що й…

      Прокіп Свиридович. А ти думаєш, мені гарно дивитись, як ти роззявиш свою вершу?

      Явдокія Пилипівна. З якого це часу з мого рота стала верша?

      Прокіп Свиридович. Та хіба ж уже не пора?

      Явдокія Пилипівна. Пху! пху! (Розсердившись, пішла).

      Прокіп Свиридович (почухав голову).Розсердилась моя старенька, розгнівалась; треба піти помиритись. (Виходить теж у ворота додому).

      Вихід II

      Міщане, міщанки і хор.

      Хор (за коном, але ближче).

      Твоя пісня дуже гарна,

      Гарно ти співаєш:

      Ти щасливий, спарувався

      І гніздечко маєш.

      Ти щасливий, спарувався

      І гніздечко маєш.

      Через кін переходить кілька пар: дівчата з хлопцями і самі дівчата; за остатніми уганя Голохвостий у циліндрі, піджаці, рукавичках. Полебезивши, одскакуе до других.

      Голохвостий (до себе).А славні тут дівчатка-міщаночки, доложу вам: чистоє амбре! Думав, що знайду між ними ту, що коло Владимира бачив, – дак нема, а вона, здається, з цього кутка. От пипочка, що просто тільки – а-ах та пере-ах! Одно слово – канахветка, только смокчи! Трохи чи я даже не улюбився у єйо, чесне слово: просто з голови не йдьоть… Господи! Що ж це я? Чи не проґавив за нею главного предмета, Проні? От тобі й на! Побігти шукать. (Пішов хутко яром направо).

      Хлопці, хор (входять на передній кін).

      А я бідний, безталанний,

      Без пари, без хати;

      Не довелось мені в світі

      Весело співати!

      Не довелось мені в світі

      Весело співати!

      Оддалеки чути, що гурт другий співає цю ж пісню.

      1-й бас. А в нас баси кращі… у них як побиті горшки!

      2-й бас. Або як старі циганські решета! Усі (сміються).А справді!

      Хлопець. А який тепера хор найкращий? Чи семінарський, чи братський?

      1-й бас. Звичайно, братський.

      2-й бас. А я кажу семінарський.

      1-й бас. Ба брешеш!

      2-й бас. Ба не брешу! В семінарському хорі сам Тарас як попре горою – го-го-го! Або Орест як посуне октавою – гур-р-р, аж гори дрижать!

      1-й бас. А в братському Кирило чого варт?

      2-й бас. Ну, що ж? Кирило, та й годі.

      1-й бас. Ет!

      Степан. А хто, по-вашому, панове, розумніший у Києві: чи семінарист, чи академіст, чи університант?

      Хлопець. Голохвостий!

      Степан (регоче).Ото ушкварив!

      1-й бас. Попав пальцем у небо!

      Дехто. Найшов розумного