Як ми зазвичай уявляємо апокаліпсис? Нищівними повенями чи пожежами, землетрусами, атомними вибухами, нападом іншопланетян? А що, як усе виявиться набагато простіше, і до апокаліпсису призведе зникнення буденної речі з нашого життя – скажімо, годинникового часу? Богдан – звичайний хлопець, не герой і не сміливець, та він походить із родини знаних годинникарів. Тепер йому належить зробити вибір – шукати своє місце у світі без часу, чи… дівчину, з якою колись забував про час?
Ця книжка містить найповніше на сьогодні зібрання перекладів Івана Драча (нар. 1936 р.), відомого українського поета, громадсько-політичного діяча, лауреата Національної премії України ім. Т. Шевченка, Героя України. Чудовий знавець світової поезії, Іван Драч із її величезної скарбниці вибирає для перекладу вірші славетних попередників і своїх сучасників, які найбільш співзвучні його власним відчуттям і думкам. Талант поета дозволяє Драчу не тільки передати дух художнього твору іншомовних майстрів слова, але й стати для них справжним співавтором, демонструючи перегук ідей, образів, стильових рішень. Його переклади нищать усяку часову відстань між творами й поколіннями, зближують народи і культури, відкриваючи Україні дивосвіт поезії багатьох країн.
«Мигдаль для серця» – продукт універсальний. Його можуть вживати майже всі категорії людей, за винятком тих, що мають індивідуальну непереносимість душевного тепла або надлишкову увагу до себе. Щоденне споживання десяти-п’ятнадцяти сторінок «мигдальних» творів забезпечує організм повноцінним комплексом думок та емоцій, необхідних для відчуття наповненості життя.
Рюноске Акутаґава (1892–1927) – один із найпопулярніших у Європі японських письменників, визнаний майстер традиційного для Японії короткого оповідання. У новелах і есеях, що містить ця книжка, він досліджує рух душі людини, проходячи через біль, не прихований навіть маскою гумору: «У мене немає совісті. У мене є тільки нерви…» Погляди письменника парадоксальні, судження – несподівані. Химерне переплетіння вигадки й реальності, м’яка іронія та лаконізм – характерні риси літературного стилю Агутаґави. Він подарував світу свіжий погляд на забуті сюжети старовинних хронік, середньовічних притч, довівши багатьом поколінням читачів, що людська природа незмінна, а безодня людської душі темна й небезпечна.
Іван Франко (1856–1916) – незаперечний класик української літератури. Всебічно обдарований, енциклопедично освічений, надзвичайно працьовитий, він був поетом, прозаїком, драматургом, критиком й істориком, перекладачем, видавцем. Сюжети для своїх творів Франко черпав з життя і боротьби рідного народу, з першоджерел людської культури, і, як не дивно, своєї актуальності вони не втратили. Повість «Захар Беркут» – це найвідоміший художній твір Івана Франка на історичну тему. Відтворюючи історичне минуле, боротьбу жителів місцевості Тухля проти монголо-татар, письменник переплітає художню вигадку та народну творчість, беручи за основу широко відому в Галичинi i в Закарпаттi легенду про те, як тухольська громада весною 1241 року затопила монгольське військо. І як би там не було, але сьогодні ця повість сприймається напрочуд сучасно, коли йдеться про визволення нашої рідної землі від загарбників.
Василь Базів – знаний в Україні та за її межами письменник, вчений, дипломат, візіонер. У 2011 році «Фоліо» видало роман В. Базіва «Хрест», який було висунуто на Шевченківську премію. Відтак «Хрест» став першим в історії національної літератури твором українського автора, що вийшов в англійському перекладі у США. Роман-реквієм «Армагеддон на Майдані» був теж виданий англійською і номінований на престижну літературну премію США за 2016 рік. Також перу В. Базіва належить філософський трилер «Кінець світу: до і після. Сага про космологічну долю людства» і політичний сатирикон «Брати, або Могила для тушки», в якому правлячий клептократичний клас зображено у всій його жалюгідності. Біографічний роман «Канадійський тестамент» – восьма книга Василя Базіва за останні п’ять років. В основу роману покладено реальні події із біографії автора під час його перебування на дипломатичній службі. Сенсаційно звільняють керівника дипустанови. Причина – його протест проти використання дипломатичного статусу недоторканності для міжнародної злочинної діяльності, а саме: для мафіозного угруповання, яке ще з часів СРСР привласнювало багатомільйонні спадки зарубіжних українців. Безпощадне зіткнення моральних цінностей та матеріальних інтересів перетворюється на криваву війну із невинними жертвами, коли на перепоні, здавалося б, нездоланного зла стає всеперемагаюча духовна сила добра і справедливості…
Александр Козачинский (1903–1943) – человек удивительной судьбы: красавец-одессит, футболист, сотрудник уголовного розыска, лихой грабитель, главарь банды налетчиков, журналист, писатель… За свою недолгую жизнь он написал всего несколько рассказов и одну повесть. Зато какую! Его «Зеленому фургону» суждено было стать одним из самых привлекательных и самобытных произведений советской литературы, выдержать множество переизданий и быть дважды экранизированным. «Я был легкомыслен и самонадеян, и если был в чем виноват, то только в своей молодости», – писал Козачинский. В повести «Зеленый фургон» черты автора угадываются в образе лихого вора-налетчика по кличке Красавчик, и в образе сыщика Володи Патрикеева, бывшего гимназиста, мечтающего о карьере Шерлока Холмса, ведь Козачинский имел уникальный опыт и того, и другого. А еще это книга о послереволюционной Одессе, о которой с любовью, ностальгией, пронзительно и лирично вспоминает Александр Козачинский на страницах «Зеленого фургона», причудливо сочетая юмор и романтику, жестокую правду и эксцентрику.
Оскільки імбир має протизапальну дію, найпопулярніше його застосування – профілактика і лікування гострих емоційних станів, депресії, апатії, відсутності смаку до життя. При будь-якому душевному, сердечному, моральному болю прочитайте «Імбир для душі» – це знизить неприємні відчуття. А якщо прочитати історії повільно вголос на самоті, а потім перечитувати уривки з них та висновки, то вони діятимуть як компрес на болюче місце.
В історичному романі видатного австрійського письменника Адальберта Штіфтера (1805–1868) яскраво описано події XII століття, ми стаємо свідками становлення Чеської держави, бачимо її стосунки з сусідніми Баварією, Австрією, Польщею та Угорщиною, участь у поході на Мілан. Але цей твір – водночас ще й запізнілий куртуазний роман, оспівування лицарських чеснот і чистого кохання. Образ головного героя Вітіко подано в розвитку – від юнака, який шукає своєї долі, він доростає до мудрого державника, що дбає про людей і країну. Книжка буде цікава всім, хто любить історію, цінує щирість почуттів і полюбляє чудові описи природи.
Іван Драч (нар. 1936 р.) – людина різнобічно обдарована: він відомий широкому загалу не тільки як поет, перекладач, мислитель, громадський діяч, політик, перший голова Народного Руху України (1989), Герой України (2006), а і як кіносценарист і драматург. За сценаріями Драча свого часу було створено низку справді культових фільмів – «Криниця для спраглих» (196?), «Камінний хрест» (1968), «Пропала грамота» (1972) та ін. До видання увійшли сценарії та кіноповісті митця, визнані знаковими сторінками вітчизняного кінематографа.