У роки Другої світової війни багато людей, незважаючи на смертельну небезпеку для їхнього життя, врятували тисячі принижених та переслідуваних громадян своєї країни – євреїв, яких нацистський режим прирік на смерть тільки за національну приналежність. Таких людей називають Праведниками. цього звання удостоєні 2515 громадян України. В нашій країні немає області чи міста, де б не жили такі люди. Про них і розповідає наша книжка. До переліку Праведників додані імена людей, які отримали це звання після 2008 року.
Українці різних національностей та віросповідань дали світові безліч діячів, імена яких вписані до духовних, інтелектуальних, військових, спортивних, промислових, мистецьких та інших Пантеонів різних держав. Ці люди, розсіяні долею до різних частин нашої Отчизни, лише упродовж останніх трьох століть створили умови для всебічного розвитку народу. Вони надали впізнаваних рис українським містам: заснували університети, школи, театри, фінансові установи. Фактично, «канонізували» українську мову серед інтелектуалів: переклали Святе Письмо, почали писати художні твори народною мовою, робити наукові розвідки. Крім того, стали піонерами у розвитку інфраструктури: шляхи, залізничні станції, порти, якими й досі послуговуємося, – заслуга саме цих «божевільних». «Проект „Україна“: архітектори, виконроби, робітники», перший том якого ви тримаєте в руках, – перша спроба показати у країнському загалові велич, різнобарв’я та різноманітність реальних, живих творців просторів, у яких ми живемо. Просторів для вільних людей і відповідальних громадян тієї України, про яку ми мріємо, д ля якої працюємо, задля якої кращі сини та дочки нашого народу – без огляду на свою національність та віросповідання – віддають своє життя у кривавій війні проти неуцтва, пихатості та рабства, що третє століття поспіль намагається знищити наш безсмертний народ.
Петро Кралюк (нар.1958 р.) – доктор філософських наук, професор, перший проректор Національного університету «Острозька академія». Є автором численних робіт з історії культури України, зокрема її філософської думки. Створив власну концепцію історії філософії України, яка різниться від загальноприйнятої. Відомий також своєю історичною публіцистикою на шпальтах газет «День», «Дзеркало тижня» та сайті радіо «Свобода». Його перу належить низка романів і повістей («Шестиднев», «Лицар і смерть», «Діоптра», «Віднайдення раю»), де він подає дещо незвичний погляд на роль елітарних верств та козацтва в історії України. У книзі «Козацька міфологія України: творці та епігони» розглянуто феномен українського козацтва, його еволюцію, показано, як формувалися міфічні уявлення про козаків, починаючи з кінця XVI століття й завершуючи днем сьогоднішнім. Значну увагу приділено козацькій міфології часів Гетьманщини. Також показано, як «козацька ідея» інтерпретувалася в різних національних проектах ХІХ століття (російському, польському й українському), яких вона зазнала модифікацій у столітті ХХ. Видання розраховане передусім на тих, хто цікавиться українським козацтвом, його історією та культурою.
Важнейшее, что нам остается в наследство от предшественников, – это опыт. Опыт реализовавшихся личностей, постигших тайны бытия, бесценен. Когда же он сконцентрирован, разложен по полочкам и объяснен, то превращается в действенный эликсир, применимый для личностного роста каждого желающего. С одной стороны, человек проник в тайны космоса, стал обладателем энергии атома. С другой – он и поныне слишком часто не способен понять самого себя. Жителю планеты в ХХІ веке, как и три—пять тысяч лет тому назад, нужны подсказки, вдохновляющие истории о преодолении препятствий и возможностях реализации собственного потенциала. Поэтому книга, в которой описаны не менее трех сотен лучших представителей нашей цивилизации, может служить и тренинговым пособием, и ключом к постижению природы успеха и гармонии. Это не сборник биографий, это завернутое в обертку философии и психологии представление основных черт выдающихся личностей, способных не только пробудить энтузиазм творца, но порой и указать путь к оригинальной идее. «В сущности, никакой истории нет, есть только биографии», – утверждал знаменитый философ Ральф Уолдо Эмерсон. В этом смысле данная книга – спрессованная история побед человека над обстоятельствами.
«Світла в кабіні ліфта не було. Просто на хлопців звідти дивилася пара палаючих очей» – ось так двоє школярів зустріли привида в звичайному, досі безпечному ліфті багатоповерхового будинку. І це не єдина таємниця, яку беруться розгадувати розумник Максим Білан і силач Денис Черненко. До того часу вони не думали, що зможуть знайти спільну мову й подружитися. Але тепер ніхто, крім них, не врятує Золотий кубок – головний приз спортивних змагань, на який націлилися злодії, не кине виклик викрадачам домашніх улюбленців і, звичайно, не полюватиме на привидів, котрі зустрічаються не лише в ліфтах, а й у затишних карпатських будиночках, отриманих у спадок. Небезпечні пригоди юних детективів на цьому не закінчуються…
О. Генрі (1862–1910) – псевдонім Вільяма Сіднея Портера, одного з найпопулярніших класиків світової літератури. Комусь потрібно написати тисячі сторінок, щоб створити геніальний твір, а комусь потрібен для цього лише клаптик паперу. Саме на клаптику паперу банківський службовець Портер, засуджений на три роки за нестачу грошових коштів, створив у в’язниці своє перше оповідання під псевдонімом О. Генрі, надихнувшись історіями співкамерників. А далі було близько 280 новел, роман «Королі і капуста», численні фейлетони. Його твори – це маленькі історії простих людей: клерків, продавчинь, невідомих художників, дрібних авантюристів, фермерів, навіть волоцюг… Лаконічність викладу, тонкий гумор, незвичайність сюжету і завжди непередбачувана розв’язка уже більше ста років привертають увагу читачів до малої прози О. Генрі, великого письменника «маленьких людей».
Любко Дереш (народився 1984 р.) – одна з найпомітніших і найоригінальніших постатей нової української літератури. Його твори – більш ніж суперечливі. Когось вони кидають у захват, інших примушують зсувати брови і говорити про «падіння морально-етичних цінностей». У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Дереша «Культ» та «Архе». Що це? Що це за книжка? Це детектив? Так, тут є: жага вбивства, намагання вбивства, плани вбивства і, власне, саме вбивство. Але це НЕ детектив. Це молодіжна проза для неформалів? Так, тут є: секс, наркотики, музика, панк, андеграунд – все, що потрібно молодому неформалу. Але це НЕ молодіжна проза для неформалів. Це роман про конфлікт поколінь? Так, тут є: непорозуміння між дорослими і підлітками, небажання жити так, як живуть батьки. Але це НЕ роман про конфлікт поколінь. Що ж це таке? Ми могли б вам розказати, але краще дізнайтесь самі. Любко Дереш, «Поклоніння ящірці» – це ТЕ, що потрібно читати…
Любко Дереш (народився 1984 р.) – одна з найпомітніших і найоригінальніших постатей нової української літератури. Твори Дереша – більш ніж суперечливі. Когось вони кидають у захват, інших примушують зсувати брови і говорити про «падіння морально-етичних цінностей». У видавництві «Фоліо» вийшли друком книжки Дереша «Архе» та «Поклоніння ящірці». «Культ» (2001) – перший роман молодого автора, який одразу набув розголосу серед читацької аудиторії, а в деяких колах, немовби виправдовуючи свою назву, став майже культовим. Молодіжний побут, стосунки, сленг, ризиковані й смішні іграшки тинейджерів, їхні спроби за будь-яку ціну потрапити «по той бік реальності» – все це Дереш й одна з найкращих його книжок, що стала своєрідним підсумком літературних пошуків 90-х років ХХ століття.
Повість шотландського письменника Джеймса Метью Баррі (1860–1937) «Пітер Пен» – це романтична казка про світ дитинства. Головний герой Пітер Пен – хлопчик, який не хоче ставати дорослим, – живе у дивовижній країні Ніколандії разом із загубленими дітьми. їм подобається жити поряд з феями на деревах, літати та повсякчас влаштовувати різні витівки, але хлопчикам бракує мами. І їхній ватажок Пітер Пен знаходить дівчинку Венді, яка погоджується стати їхньою мамою і полетіти у Ніколандію разом зі своїми двома братами. Про дивовижні пригоди Венді, Пітера Пена, феї Тінкер Белл та загублених хлопчиків, про їхню битву з піратами читач і дізнається, прочитавши цю книжку.
В одному з останніх романів Валентин Чемерис (1936–2016) пише про рязанську княгиню Євпраксію і хана Батия, онука завойовника Чингісхана, воїна і також завойовника… У сімнадцять вона вийде заміж за княжича Федора, через рік народить йому сина, а ще через рік її чоловік на чолі посольства вирушить у ставку Батия. Хан, дізнавшись про незвичайну вроду жони Федора та бажаючи принизити гідність руського князя, зажадав, щоб він привів дружину до його намету. Ображений Федір відмовився і був убитий за наказом Батия. Татари увірвалися в місто, жорстоко розправляючись з мешканцями. Живою мала залишитися лише княгиня Євпраксія – так повелів Батий… Текст подано в авторській редакції