Жінок у житті Тараса Шевченка вистачало, ось тільки щастя вони йому так і не дали: Оксанка, Феодосія, Дуня, Амалія, Анна, Варвара, Агата, Катруся, Марія, Харита, Ликера – це лише ті, чиї імена історія зберегла. Він майже до кожної сватався свого часу – сватався з надією створити сім’ю, народити дітей, жити в хаті над Дніпром, але жодна з них чомусь так і не стала йому вірною дружиною, прирікаючи поета на ще жахливішу самотність. А він і далі залишався бурлакою, як називали в Україні одиноких, неодружених чоловіків, «вічних» парубків, але все одно вірив, що з котроюсь йому нарешті поталанить. Вірив, аж доки насамкінець життя у нього не лишилося сто днів… усе того ж нещасливого кохання… Ось про це і йдеться в останньому романі Валентина Чемериса про Великого Кобзаря. Текст подано в авторській редакції.
Усі спроби навести на розум Дон Кіхота та змусити його відмовитися від лицарських подвигів виявилися безрезультатними. Він знову вирушає в подорож і в дорозі зустрічає дука і дукиню, які вже чули про Лицаря Сумного Образу та його зброєносця. Дук запрошує Дон Кіхота й Санчо у свій замок, де з героями трапляється безліч пригод: Дон Кіхот «звільняє від чар» бородату дуенью, а Санчо Пансу призначають губернатором острова.
В одному з останніх романів Валентин Чемерис (1936–2016) пише про Гетьманщину – так півофіційно називали у Росії в ХVIII столітті Лівобережну Україну разом з Києвом. Після виступу гетьмана Мазепи на боці шведського короля Карла ХІІ Петро І зробив все, аби знищити українське гетьманство. Але через 41 рік воно було відроджене Єлизаветою. Разом зі своїм фаворитом, козацьким сином Олексієм Розумовським (з яким згодом імператриця уклала таємний морганатичний шлюб) вона відвідала Україну. Скориставшись її присутністю в Києві, козацька старшина подала прохання про те, щоб в Україні було обрано гетьмана. За пропозицією Єлизавети, ним став освічений Кирило Розумовський, молодший брат Олексія. І почалося 14-річне правління нового гетьмана, час відносного спокою, економічного зростання та розквіту культури в Україні – золота осінь Гетьманщини…
«Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана» – роман-есей, що складається з кількох повістей, але з однією героїнею – Запорізькою Січчю. Хоч вона й мала кілька місць розташування в різні роки, змінюючи їх за потреби, починаючи з Хортиці – Томаківська, Базавлуцька, Чортомлицька, Підпільненська, або Нова, але це все одно була Січ – з її видатними людьми, хоча б із такими, як Богдан Хмельницький, Петро Калнишевський, Іван Сірко, Антін Головатий. А ще ж козаки-січовики, кожен з яких був вартий булави отамана… Про їхні карколомні пригоди та про незвичайну, незбагненну любов батька Хмеля до Олени, яка так трагічно завершила своє життя, й розповідається в романі Валентина Чемериса.
Дениса Черненка звинувачують у крадіжці й вимагають грошей за мовчання. Допомогти може дзвінок другові – розумнику Максимові Білану. Але він не може відповісти, бо сам потрапив у халепу: заблукав у катакомбах, та ще й у Одесі. Отакий подвійний капкан. Як наші давні знайомі з нього вибралися, дізнаєтесь у цій книжці. І це ще не все. Бо потім Максим і Денис мають розкрити крадіжку, яку вчинили Дракула та Мумія, врятувати справжнього Бетмена від справжнього монстра, який пропалює поглядом двері й стіни, та уникнути небезпеки, яку готує майданчик, де знімають кіно, – хоча знятися в кіно мріє кожен. Тому пристебніться – і вперед, до нових пригод!
Теодор Драйзер (1871–1945) – відомий американський письменник і громадський діяч, чиїми творами вже понад сто років захоплюються читачі в усьому світі. «Титан» (1914) – друга частина циклу «Трилогія бажання», в основу якого покладено історію життя американського мільйонера Чарлза Йєркса. Френк Ковпервуд, вийшовши із філадельфійської в’язниці, разом з Ейлін переїжджає до Чикаго, де знову намагається створити власну імперію. Низка вдалих спекуляцій під час біржової паніки робить його мільйонером. В особистому житті Френк віддаляється від Ейлін, змінює безліч коханок, поки не закохується у Береніс Флемінґ – юну красуню з гарними манерами. Людина, яка добилася успіху в житті, накопичивши мільйони, людина, яка не зупиниться ні перед чим, добиваючись вищих щаблів влади, людина, яка має магнетичну харизму, що підкорює всіх, хто зустрічається на її шляху… – саме таким постає в романі «Титан» Френк Ковпервуд.
Дмитро Донцов (1883–1973) посідає особливе місце в історії української політичної думки ХХ сторіччя. Його думки і погляди мали значний, а подекуди й вирішальний вплив на сучасників, готуючи молоде покоління до боротьби за незалежність України. Серед українських ідеологів, творчість яких так завзято фальшували та перебріхували, Дмитро Донцов безперечно попереду. Але в наш час, коли месіанізм Донцова щодо утворення незалежної Української держави дочекався здійснення, його праці й надалі мають вагоме значення. Вони вилущують з нас почуття меншовартості, формують патріотизм і тлумачать усі історичні помилки. А термін «націоналізм», яким фальшувальники нас лякали, називаючи то «тоталітарним», то «інтегральним», чого у Донцова ніколи не було, сприймається зараз уже не так страшно. Бо донцовський націоналізм – це перш за все боротьба за незнищенність української національної ідеї. Такої ж самої ідеї, якою керуються і всі решта європейських націй. У видавництві «Фоліо» 2016 року вийшла друком книга Д. Донцова «Культурологія».
«Олена вершниця зі списом» – один з останніх романів-есеїв Валентина Чемериса (1936–2016) про українську шляхтянку, незрівнянну княгиню Глинську, яка волею долі у вісімнадцять років стала дружиною великого князя московського Василя III та матір’ю майбутнього царя Івана Грозного. Але прославилася ця перша жінка-правителька Московської Pycі насамперед тим, що здійснила грошову реформу, розпочавши карбувати нові металеві гроші із зображенням вершника зі списом, прозваних копійками. Саме такою, вершницею зі списом, Олена Глинська й увійшла в історію. А ще це розповідь про її таємне кохання до князя Івана, за яке Олені доведеться розплатиться власним життям…
Видатний італійський літератор XIV століття, поет, учений, прозаїк, друг Петрарки, шанувальник і дослідник творчості Данте – це далеко не все, що можна сказати про одного з родоначальників італійської літератури Джованні Боккаччо (1313–1375). «Декамерон» – книга новел, що містить сто історій, розказаних молодими людьми за десять днів (звідси і назва твору – «декамерон», з грецької – «десятищоденник»), історій про людину, її гріхи та перемоги, про подолання труднощів, кохання, радість, про розчарування та надії, одним словом – про життя. В останні роки письменник, втомлений від нападок церкви, готовий був визнати «Декамерон» помилкою молодості, але нащадки назвали цю «помилку» найзнаменитішим твором Боккаччо, світовим шедевром, який зробив його ім’я безсмертним.
Цикл історичних мініатюр відомого австрійського письменника Стефана Цвейга (1881–1942) «Зоряні миті людства» розповідає про епізоди минулого, що поєднають долю людини з поворотними моментами в історії. Читач дізнається про останню подорож Толстого в Астапово, помилування Достоєвського, повернення Леніна в Петроград 1917 року. Серед героїв циклу також султан Мехмед-завойовник, який захопив Константинополь і тим поставив крапку в історії Візантійської імперії; Руже де Ліль, автор знаменитої «Марсельєзи»; маршал Ґруші, що спізнився на поле битви під Ватерлоо і тим самим визначив поразку Наполеона… Саме «Зоряні миті людства» разом з новелою «Амок» принісли письменнику світову славу. Є почуття й бажання, що ніколи не змінюються. І Цвейг, як ніхто, вмів описати їх, перш за все пристрасть – неконтрольовану, несамовиту любов, не важливо, до чоловіка чи жінки, до грошей чи до гри, до пригод чи влади над іншими. Його новели захоплюють незвичайними сюжетами, коханням на межі життя й смерті, напруженістю та драматизмом.