Останній шанс на кохання. Людмила Волок

постійну і належну увагу… Ольховській Анні Олександрівні… Протягом усього часу життя Ольховської… Забезпечувати постійну моральну й фізичну підтримку… Особиста присутність під час усіх медичних процедур… А також присутність під час усіх ритуальних заходів…

      Замовник зобов’язується виплатити Виконавцеві в якості винагороди за послуги…»

      Рядки почали зливатися перед очима. На «ритуальних заходах» йому раптом перехопило подих. Але Сергій одразу розсердився на себе за цей прояв слабкості й дочитав документ до кінця.

      «Усі відомості будь-якого змісту, що стосуються виконання угоди, наявні на початок надання послуг, а також ті, що виникли у ході надання цих послуг, є довічною таємницею, включаючи ім’я, адресу та вид діяльності Замовника та членів його родини…

      У разі розголошення Виконавцем будь-яких відомостей у будь-якому обсязі угода визнається недійсною, а Виконавець зобов’язується повернути Замовникові отриману суму в подвійному обсязі.

      Після завершення надання послуг Виконавець зобов’язується надалі не звертатися до Замовника усно, не телефонувати Замовнику, не надсилати листи Замовнику й жодним іншим чином не поновлювати контакти із Замовником. Будь-які спроби таких звернень будуть кваліфікуватися як шантаж і переслідуватимуться згідно з чинним законодавством».

      – Залишається тільки вписати суму, правильно? Сподіваюся, з усім іншим ви згодні. – Олександр Петрович пильно глянув на Сергія.

      Той, не підводячи голови, мовчав і продовжував дивитися на папери, які ледь помітно тремтіли в руках. Ольховський вів далі:

      – Ну, ви ж розумієте, я не міг не перестрахуватися. Ідеться про справи моєї сім’ї, а важливішого за це, як ми з вами обидва знаємо, немає нічого, правда ж?

      – Звідки вам відоме моє прізвище? – Сергій, нарешті, підняв голову.

      – Все дуже просто: секретарка адвоката подзвонила у ваше автопідприємство, назвала номер маршрутки і сказала, що хоче надіслати подяку водієві на ім’я Сергій за якісне обслуговування. Звичайно, нам залюбки повідомили все, що потрібно!

      – Це все так… цинічно. А ваша угода – просто немає слів!

      – Ну чому ж, є слова. Юридичною мовою можна висловити все, що завгодно. Щоправда, звучить трохи незвично, але сенс зрозумілий: ви добре виконуєте свою справу, одержуєте винагороду, при цьому тримаєте язика за зубами все своє життя, ніколи більше мене не турбуючи.

      Сергій помовчав. Потім нарешті вимовив, ніби зважившись на щось:

      – Мені потрібен аванс.

      – Скільки? – діловито поцікавився Ольховський, одразу відчувши себе в рідній стихії.

      – Десять тисяч.

      Олександр Петрович підвівся, підійшов до сейфа й дістав звідти дві пачки грошей. Одну простягнув Сергієві.

      – Ось вам аркуш і ручка, пишіть розписку, що отримали в рахунок оплати за послуги десять тисяч доларів. Прописом, будьте ласкаві… Сюди ось впишіть дані паспорта – взяли з собою? От і чудово, я теж завжди паспорт ношу, бо мало що може трапитись… І угоду