Салимове Лігво. Стивен Кинг

що одного ми нібито втеряли.

      – Справді?

      – Так, – виважено сказав Паркінс. – Справді так. Зараз панує така думка, що ми можемо його й не знайти. Живого, тобто.

      – Який жаль, – промовив Стрейкер безпристрасно.

      – Атож-то й воно. Якщо ви раптом щось побачите…

      – Я, звичайно, повідомлю ваш офіс, терміново, – знов посміхнувся він своєю крижаною усмішкою.

      – От і добре, – сказав Паркінс.

      Він відчинив двері і, не ремствуючи, подивився на зливний дощ.

      – Ви таки пер’кажіть містеру Барлоу, що я буду радий знайомству.

      – Безумовно, я так і зроблю, констеблю Ґіллеспі. Чао.

      Паркінс остовпіло озирнувся:

      – Чвалом?

      Усмішка Стрейкера поширшала:

      – Прощавайте, констеблю Ґіллеспі. Це звичайний італійський вираз, що означає «прощавайте».

      – О? Ну, кожного дня дізнаєшся чогось такого нового, авжеж? Бувайте.

      Він ступив під дощ і причинив за собою двері.

      – Для мене він не звичайний, аж ніяк.

      Його сигарета намокла. Він відкинув її геть.

      У крамниці Стрейкер спостерігав за ним крізь вітринне скло. Він вже не усміхався.

11

      Повернувшись до свого офісу в міській управі, він погукав:

      – Ноллі? Ти тут, Ноллі?

      Жодної відповіді. Паркінс кивнув. Ноллі був хорошим хлопцем, але розуму йому трохи бракувало. Паркінс зняв плащ, розстебнув свої галоші, сів до столу, пошукав телефонний номер у Портлендському довіднику і подзвонив. На іншому кінці взяли слухавку на першому ж гудку.

      – ФБР, Портленд, агент Генраген.

      – Це Паркінс Ґіллеспі, констебль самоврядного міста Єрусалимове Лігво. У нас тут один хлопчик пропав…

      – Так, я пам’ятаю, – чітко проказав Генраген. – Ралф Ґлік. Дев’ять років, чотири фути три дюйми, чорне волосся, сині очі. Що це буде, заява про викрадення особи?

      – Нічо’ такого. Ви можете для мене перевірити деяких чоловіків?

      Генраген відповів ствердно.

      – Перший, це Бенджамін Міерз. М-І-Е-Р-З. Письменник. Написав книжку, яка називається «Дочка Конвея». Двоє інших, вони, так би мовити, зшиті водно. Курт Барлоу. Б-А-Р-Л-О-У. Інший парубок…

      – Цей пишеться «Курт» чи «Курдт»? – перепитав Генраген.

      Примечания

      1

      G. Everett McCutcheon – очільник факультету англійської мови і літератури в Hampden Academy, старшої школи (9–12 класи) в місті Гемпден, штат Мейн, у якій певний час навчався Стівен Кінг. – Тут і далі прим. перекл.