Месмер. Бейкер-Едді. Фройд. Лікування і психіка. Стефан Цвейг

як яскраве світло, фантазія поетів й оживляє нововідкриті сфери образами і явищами; завжди – і Фройд є тому приклад у наші дні – з оновленням психології виникає й нова психологічна література. І якби кожне слово, кожна теорія, кожна думка Месмера стократ була невірною (що вельми сумнівно), то все ж він більш творчо, ніж усі вчені й дослідники його епохи, вказав шлях нової та давно необхідної науки тим, що привернув увагу найближчого покоління до таємниці психіки.

      Двері відчинені, світло спрямовується в простір, який ніколи ще не освітлювався чиєюсь свідомою волею. Але відбувається те, що завжди: як тільки де-небудь відкривається доступ до нового, як разом із серйозними дослідниками проникає туди ж ціла зграя мрійників, дурнів, шарлатанів і просто зацікавлених людей. Бо священним і разом з тим небезпечним чином притаманна людству помилка, що воно одним поривом і стрибком може переступити межі земного й долучитися до світової таємниці. Якщо сфера пізнання відкривається для нього хоч трішечки, то воно в самовпевненому своєму невдоволенні вже сподівається, що в його руках разом із цим одиничним знанням і ключ до цілого. Так і тут. Як тільки було відкрито й оприлюднено факт, що в стані штучного сну загіпнотизований може відповідати на запитання, починають вірити, що медіум може відповідати на всі запитання. З вельми небезпечним поспіхом люди, які бачать уві сні, оголошуються ясновидцями, сон наяву ототожнюється з пророчим сном. Вважають, що в такій завороженій людині прокидається інше, більш глибоке, так зване «внутрішнє відчуття». «У магнетичному ясновидінні той дух інстинкту, який направляє пташку за море до невідомих країн, який спонукає комаху до пророчої дії в ім’я потомства, ще не народженого, знаходить зрозумілу мову; він дає відповіді на наші запитання» (Шуберт[92]). Гарячі прихильники месмеризму оголошують дослівно, що в стані кризи сомнамбули можуть бачити майбутнє, їхні почуття можуть загострюватися в будь-якому напрямку, на будь-яку відстань. Вони можуть провіщати й передбачати, бачити в цьому стані, завдяки інтроспекції (особливий вид самоспоглядання) крізь своє й чуже тіло й безпомилково визначати таким способом хвороби. Знаходячись у трансі, вони, ніколи не навчаючись, можуть говорити латиною, івритом, арамейською й грецькою, називати невідомі їм імена, жартома вирішувати найскладніші завдання. Кинуті у воду сомнамбули не йдуть нібито на дно; завдяки дару пророцтва вони здатні читати книги, що лежать поруч, у закритому й запакованому вигляді, вони можуть цілком чітко споглядати події, що відбуваються в інших частинах світу, розкривати у своїх снах злочини, скоєні десятки років тому, коротше, немає настільки безглуздого фокусу, який не міг би бути приписаний чудесним здібностям медіумів. Відводять сомнамбул до льоху, де, за чутками, приховані скарби, і закопують їх по груди в землю, щоб за допомогою їхнього медіумічного чуття знайти золото й срібло. Або ставлять їх із зав’язаними очима посеред аптеки, щоб вони завдяки своїм здібностям («вищого почуття») знайшли правильні ліки для хворого; і ось, серед сотень ліків вони наосліп

92

Готгільф Генріх Шуберт (1780–1860) – німецький філософ, психолог і лікар. Відрізнявся схильністю до містики й псевдонаукових фантазій. До його робіт, зокрема до книги «Символізм сновидінь» (1814), апелювали З. Фройд і С. Цвейг.