Межа Фундації. Айзек Азимов

але які ж вони були різні! Мера Термінуса знала вся Галактика, тому Перша Фундація була відома всім світам як просто Фундація. Першого Спікера Другої Фундації знали лише його колеги.

      Та все ж саме Друга Фундація, що перебувала під керівництвом Шандесса та його попередників, тримала у своїх руках справжню владу. Перша Фундація була неперевершеною у сфері матеріальної потуги, технологій, зброї. Друга Фундація була головною в царині розумової влади, свідомості, здатності керувати. Якби між ними стався якийсь конфлікт, то чи не все одно, скільки кораблів і зброї в Першої Фундації, якщо Друга може контролювати уми тих, хто управляє кораблями та зброєю?

      Але як довго він зможе насолоджуватись усвідомленням своєї таємної влади?

      Він був двадцять п’ятим Першим Спікером, і термін його перебування на цій посаді вже трохи перевищував середньостатистичний. Можливо, йому не варто було чіплятися за владу й утримувати молодших претендентів подалі? Був Спікер Гендібал, найкмітливіший та найновіший у Списку. Цей вечір вони проведуть разом, і Шандесс із нетерпінням очікував цього моменту. Чи слід йому очікувати й того, що Гендібал одного дня може його заступити?

      Відповідь на це питання полягала в тому, що Шандесс насправді й не думав залишати свою посаду. Він надто сильно її любив.

      Він був старий, але досі міг ідеально виконувати свої обов’язки. Його волосся було сиве, але завжди світлого кольору; він носив зачіску завдовжки в дюйм, тож колір мало що значив. Очі його були вицвілого блакитного кольору, а одяг відповідав одноманітному стилю тренторіанських фермерів.

      За бажання Перший Спікер міг змішатися з гамішами, проте досі мав би свою приховану силу. Йому достатньо було в будь-який момент зосередити свій погляд і розум – і вони діяли б згідно з його волею й нічого б потім не згадали.

      Таке траплялося зрідка. Майже ніколи. Золотим правилом Другої Фундації було: «Не роби нічого, як не мусиш, а коли мусиш, то вагайся».

      Перший Спікер тихо зітхнув. Життя в старому Університеті, неподалік від якого розкинулися похмурі та величні руїни Імператорського палацу, спонукало час від часу замислюватися, чи аж таким золотим було це правило.

      За часів Великої Руїни золоте правило опинилося на межі знехтування. Неможливо було врятувати Трентор, не пожертвувавши водночас планом Селдона, спрямованим на заснування Другої Імперії. Було б гуманно зберегти життя сорока п’яти мільярдів людей, але це неможливо було б зробити, не зберігши ядра Першої Імперії, що, своєю чергою, лише відтермінувало б фінал. А також могло б призвести до ще більшого руйнування через кілька століть, і, можливо, Друга Імперія вже не постала б ніколи.

      Найдавніші Перші Спікери працювали над чітко спрогнозованою Руїною десятиліттями, але не знайшли жодного рішення, що забезпечило б і порятунок Трентора, і остаточне створення Другої Імперії. Потрібно було обрати менше зло – і Трентор загинув!

      Другофундаторам того часу вдалося – ходячи по краю прірви