Межа Фундації. Айзек Азимов

виокремлюючи з тексту Селдона головне, тоді як інші його однолітки просто намагалися розв’язати диференціальні рівняння.

      Коли Гендібалові виповнилося п’ятнадцять, він вступив до Галактичного університету Трентора (так офіційно перейменували Університет Трентора) після співбесіди, де на запитання про мрії впевнено відповів: «Стати Першим Спікером до сорока років».

      Його не турбувало, що він прагне крісла Першого Спікера, не маючи відповідної кваліфікації. Те, що він так чи інакше її здобуде, здавалося йому беззаперечним. Він поставив собі за мету здобути її в молодості. Навіть Прімові Палверу під час вступу на посаду було сорок два.

      Коли Гендібал це сказав, вираз обличчя інтерв’юєра трохи змінився, але юнак уже відчував психомову й зміг витлумачити цю зміну. Він знав так точно, ніби про це оголосив сам інтерв’юєр, що в його особовій справі з’явиться маленька примітка про те, що ним буде важко маніпулювати.

      Так, звісна річ!

      Гендібал мав намір стати людиною, якою важко буде маніпулювати.

      Тепер йому було тридцять. За два місяці йому виповниться тридцять один, і він уже член Ради Спікерів. Щоб стати Першим Спікером, йому знадобиться щонайбільше дев’ять років, і він знав: йому це вдасться. Ця зустріч з нинішнім Першим Спікером мала важливе значення для його планів, і, щоб справити належне враження, він не шкодував зусиль, удосконалюючи своє володіння психомовою.

      Коли двоє Спікерів Другої Фундації спілкуються одне з одним, їхня мова не схожа на жодну іншу в Галактиці. Це мова і швидких жестів, і слів, і змін психічного стану, що їх фіксують одне в одного співрозмовники.

      Стороння людина мало що почула б із цієї розмови, якщо щось би почула взагалі, але за короткий час такі співрозмовники можуть обмінятися багатьма думками, і точний зміст цієї розмови неможливо буде передати нікому, окрім іншого Спікера.

      Мова Спікерів мала свою перевагу у швидкості та безмежній точності, але її недоліком було те, що замаскувати свої думки було майже неможливо.

      Гендібал знав власну думку про Першого Спікера. Він вважав, що Перший Спікер – це чоловік, розумовий розквіт якого вже позаду. Перший Спікер, на думку Гендібала, не очікував жодної кризи й не був готовий до неї, до того ж якби така криза й постала, йому забракло б вправності з нею впоратися. За всієї доброзичливості та приязності Шандесса він був саме тим, із чого постає катастрофа.

      Гендібалові доводилося приховувати все це не лише в словах, жестах і міміці, а й навіть у думках. Він не знав достатньо ефективного способу не дати Першому Спікеру вловити його настрій.

      Не вдавалося Гендібалові уникнути й розуміння того, що відчуває до нього Перший Спікер. За привітністю та доброзичливістю – доволі помітними й достатньо щирими – Гендібал чув десь удалині поблажливість і веселощі й не давав собі виявити у відповідь обурення або виявляв його якомога менше.

      Перший Спікер усміхнувся й відкинувся в кріслі. Він не ставив ноги на стіл, але продемонстрував потрібну суміш