Межа Фундації. Айзек Азимов

чотиригранника, але прорахуйте таку можливість, і ви зрозумієте, що швидше помрете від старості трильйон трильйонів разів, ніж матимете хоча б п’ятдесятивідсоткову ймовірність побачити таке цікаве явище.

      – Ви маєте на увазі, якби ви тоді сиділи за комп’ютером?

      – Ні, – презирливо відповів Тревіз. – Якби я керував комп’ютером, послуговуючись власними відчуттями та реакціями, нас ударили б іще до того, як я зрозумів би, що відбувається. Комп’ютер працює сам, реагуючи в мільйони разів швидше, ніж ви або я. – Він різко простягнув руку. – Янове, дозвольте мені показати, що може робити комп’ютер і яким є космос.

      Пелорат витріщився на нього. А потім засміявся.

      – Не впевнений, що мені хочеться це знати, Ґолане.

      – Звичайно ж, ви не впевнені, Янове, тому що не знаєте, що вас очікує. Ризикнімо! Ходімо! У мою кімнату!

      Тревіз тримав співрозмовника за руку, наполовину ведучи, наполовину тягнучи його за собою. Сідаючи за комп’ютер, він сказав:

      – Ви колись бачили Галактику, Янове? Дивилися на неї?

      – Тобто в небі? – запитав Пелорат.

      – Так, звичайно. Де ж іще?

      – Бачив. Усі її бачили. Варто лише підняти голову.

      – Ви колись вдивлялися в небо темної безхмарної ночі, коли Діаманти за горизонтом?

      Діамантами називали ті нечисленні зорі, достатньо блискучі й близькі до Термінуса, щоб із помірною яскравістю світити в його нічному небі. Це була маленька групка, що простягалася вшир не більш ніж на двадцять градусів, і більшу частину ночі вони всі перебували за горизонтом. Окрім цієї групки, була ще невелика кількість тьмяних зірок, ледь помітних для неозброєного ока. А більше й нічого, крім слабкої білизни Галактики, – саме такого неба й варто очікувати, коли живеш у світі на кшталт Термінуса, на самісінькому краю найвіддаленішої галактичної спіралі.

      – Думаю, що так, але навіщо вдивлятися? Це звичайна картина.

      – Авжеж, звичайна, – сказав Тревіз. – Ось чому її ніхто й не бачить. Навіщо дивитися на те, що завжди перед очима? А тепер ви її побачите, і не з Термінуса, де завжди заважають туман і хмари. Ви побачите Галактику такою, якою вона б ніколи не показалася вам з Термінуса, хоч би як ви вдивлялись у небо і хоч якою б безхмарною і темною була ніч. Як мені б хотілося ніколи раніше не бути в космосі, щоб я, як і ви, міг уперше побачити Галактику в її неприкритій красі.

      Він підштовхнув до Пелората крісло.

      – Сідайте, Янове. Думаю, це забере небагато часу. Мені ще потрібно звикнути до цього комп’ютера. З того, що я вже відчув, розумію, що зображення голографічне, тож нам не буде потрібен екран. Він встановлює прямий контакт із моїм мозком, але я думаю, що зможу створити об’єктивне зображення, яке побачите й ви. Вимкнете світло? Ні, що за дурниці я кажу. Це зробить комп’ютер. Залишайтеся на місці.

      Тревіз установив з’єднання з комп’ютером, тримаючи руки тепло й безпосередньо.

      Світло потьмяніло, а тоді повністю згасло; Пелорат заворушився в темряві.

      Тревіз сказав:

      – Не хвилюйтеся, Янове. Мабуть, мені ще