Межа Фундації. Айзек Азимов

прогулянкову яхту, «Далеку зірку», названу на честь зорельота Гобера Меллоу. Нею може керувати одна людина, хоча розміститися всередині з відносним комфортом можуть троє.

      Із Тревіза вмить злетіла старанно вдавана легка іронія.

      – Повністю озброєна?

      – Неозброєна, але повністю оснащена іншим обладнанням. Куди б ви не полетіли, ви завжди будете громадянами Фундації і завжди буде консул, до якого ви зможете звернутися, тож зброя вам не знадобиться. За потреби ви зможете використовувати державні кошти. Але, додам, не безмежно.

      – Ви щедрі.

      – Знаю, депутате. Але зрозумійте мене правильно. Ви допомагатимете професорові Пелорату шукати Землю. Незалежно від того, яка, на вашу думку, у вас мета, ви шукаєте Землю. Усі, кого ви зустрінете, мають це розуміти. І завжди пам’ятайте, що «Далека зірка» неозброєна.

      – Я шукатиму Землю, – сказав Тревіз. – Я це чудово розумію.

      – Тоді ви полетите зараз.

      – Перепрошую, але ми точно дещо не обговорили. Я свого часу пілотував кораблі, але не маю ані краплі досвіду з прогулянковою яхтою останньої моделі. Що, як я не зможу з нею впоратися?

      – Мені сказали, що «Далека зірка» ретельно комп’ютеризована. І перш ніж ви запитаєте, скажу, що вам необов’язково знати, як керувати бортовим комп’ютером останньої моделі. Він сам розповість вам усе, що потрібно. Чи ви бажаєте чогось іще?

      Тревіз із жалем оглянув себе.

      – Перевдягнутися.

      – Ви знайдете одяг на борту корабля. Зокрема й ці ваші пояси, чи як вони там називаються. Професора також забезпечено тим, що йому потрібно. Усе допустиме вже на борту, але покваплюся додати, що супутниці жіночої статі до цього «допустимого» не належать.

      – Дуже погано, – сказав Тревіз. – Це було б приємно, але наразі в мене й немає ймовірної кандидатки. Усе одно, думаю, Галактика багатолюдна й щойно я опинюся подалі звідси, робитиму, що забажаю.

      – З жінками? Робіть, що хочете.

      Вона важко піднялася.

      – Я не повезу вас до космопорту, – сказала вона, – але є ті, хто це зробить, і не намагайтеся втнути щось, крім того, що вам кажуть. Переконана, що вони вб’ють вас, якщо ви спробуєте втекти. Той факт, що мене з ними не буде, усуне будь-які зволікання.

      Тревіз відповів:

      – Я не зроблю нічого без дозволу, пані мер, але хочу сказати одне…

      – Так?

      Тревіз швидко опанував себе й нарешті вимовив із, як він дуже сподівався, невимушеною усмішкою:

      – Може настати час, пані мер, коли ви попросите мене про зусилля. І тоді я вчиню так, як вирішу, але останні два дні я запам’ятаю.

      Мер Бранно зітхнула.

      – Облиште цю мелодраму. Як час настане, то настане, але зараз я ні про що вас не проситиму.

      4. Космос

1

      Корабель справляв ще сильніше враження, ніж очікував Тревіз, – з усіма його спогадами про той час, коли цей новий клас яхт захоплено рекламували.

      Вражав не розмір, бо зореліт був доволі малий. Його було призначено для маневреності та швидкості, повністю гравітаційних двигунів і найновіших